Дрогобич – місто студентів. Чотири роки тому я стала студенткою історичного факультету ДДПУ ім. І. Франка. Тоді, на 1 курсі, все виглядало гарно, адже я вступила в той університет, у який і хотіла, та й любов до історії мені привила ще бабуся, а вже потім – шкільні вчителі. Вирішальним чинником у виборі фаху стало ЗНО, а саме заняття з репетитором. Мій вчитель історії використовував різні методи і прийоми, аби зацікавити нас, був досить суворим і вимагав більшого. Саме завдяки цим заняттям я зрозуміла – історія – це моє! Минув час. За кілька місяців я отримаю диплом бакалавра, а разом із ним й запитання: що далі?
Для себе я вже вирішила – вступатиму в магістратуру на свою спеціальність. Сьогодні можна працювати й навчатися паралельно, є можливість навчання на двох факультетах водночас. Наша заступник декана Світлана Ярославівна Біла часто наголошує: «Історик може бути будь-ким у гуманітарній сфері – вчителем, музейником, директором, екскурсоводом й навіть депутатом». І це зовсім не перебільшення. Директором школи, в якій я навчалась, є історик – випускник мого факультету, директор музею Івана Франка в Нагуєвичах – Богдан Лазорак теж ского часу закінчив історичний факультет ДДПУ. Зрештою, зараз панує тенденція до створення у містах та селищах Туристично – інформаційних центрів, де й можуть реалізовувати себе випускники істфаків. Багато студентів нашого вузу, як і я, прагнуть працювати за фахом, тобто у школі. Хоча з пошуком вакантного місця виникають труднощі, проте декому таки вдається влаштуватися. Зарплата вчителя історії залежить від кількості годин та ставки. В середньому вона коливається з 4 до 6-7 тис. гривень.
А який шлях обирають інші студентки. Питаю про це у друзів..
Тамара Дуда, IV курс: «Я не розглядаю жодних варіантів, однозначно вступатиму в магістратуру на свою спеціальність. Я дуже полюбила свій факультет і викладачів. Зрештою, історія – це наука, яка виховує і дає змогу пізнати багато цікавого та корисного. Я прагну отримати хороші знання, а згодом працювати в школі. Перед випускником історичного відкривається багато перспектив!».
Михаїл Гранд, IV курс: «Студентом історичного я став у 25 років. До цього вагався: може, на юридичний до Львова, а може взагалі не варто здобувати другу освіту. Однак вирішив поступити, і зупинив свій вибір на Дрогобицькому університеті. 4 курс добігає кінця, є плани про вступ до магістратури. У теперішній час, коли все спирається на ринкову економіку, сам диплом, мабуть, вже не є таким принциповим. Хоча неодмінний плюс, якщо він є. У випускника історичного факультету є перспективи. Вони є у всіх, але не кожен їх відкриє»
Вікторія Кавій, IV курс: «Для мене вчитель це не просто професія, це щось більше – тут потрібне бажання, вміння спілкуватися з дітьми ,розуміти, що робота досить стресова. Тому, якщо усвідомлюєш, що це не твоє – варто використати можливість перехресного вступу або взагалі змінити вуз та спеціальність. Розглядаю можливість перебратися до Львова. Водночас вважаю, що для випускників педагогічного вузу завжди будуть перспективи, якщо вони є відданими фанатами свого предмету або професії вчителя, бо для багатьох це є мрією з дитинства».
Юлія Сипалова, студентка – магістр: «Зацікавилась історією, коли готувалась до ЗНО. Планувала стати студенткою іншого факультету, але в останній момент передумала і ще жодного разу не пожаліла про це. ВУЗ обрав мене сам. Тому питань про якийсь інший університет чи спеціальність навіть не виникало, адже тут мені подобається все. А щодо перспектив: якщо людина хоче, цікавиться,віддається улюбленій справі, то вона в ній обов’язково себе знайде. Як би це не було банально, але наявність бажання – чи не найголовніше у нашому житті».
Якщо людина дійсно прагне знань, вдосконалюється та йде за своєю мрією – вона обов’язково знайде свій шлях. Перспективи є завжди, варто тільки спробувати їх побачити. Як кажуть в народі: «Стукайте – і відчинять!»,
Лідія Мазурчак
Фото автора
Переглядів: 4707
|
