З 15 листопада 2018 року заступником голови Дрогобицької державної районної адміністрації з гуманітарних питань призначено 43-річного Володимира Ханаса.
У 2017 році він задекларував 93449 тисяч гривень доходу за основним місцем праці сільським головою Верхніх Гаїв та 7200 євро грошових активів.
В районі розповідають, що молодому і креативному сільському голові, секретарю Асоціації сільських, селищних рад Дрогобицького району вже давно і кілька разів пропонували непросту посаду заступника голови РДА, та лише тепер він погодився. Про причини такого рішення і перші результати роботи запитуємо у Володимира Йосиповича.
Пане Володимире, то чи не було страшно в час реформи освіти та медицини очолити гуманітарну сферу Дрогобицького району?
Ні, страшно не було. На все свій час. У Верхніх Гаях в мене вже була ідеально організована робота, система працювала чітко і злагоджено. Чесно кажучи, я міг кілька днів на роботу не виходити, це не було б помітно, все працювало. Тож з’явилося відчуття, що настав час щось змінити, прийняти новий виклик – складний та цікавий водночас.
І як успіхи? За що взялися найперше?
Насамперед – за освіту. За державними програмами на цю галузь виділяються чималі кошти. Та потрібно їх вчасно освоїти, щоб вони не повернулися в ті бюджети, з яких були виділені. Особливо катастрофічно, коли кошти неперехідні, тобто їх треба використати в певному році. Адже все має відбуватися через тендерні процедури. А участь у конкурсах часто беруть сумнівні фірми, де в кращому випадку є лише директор і бухгалтер, так звані «Роги та копита». Взагалі необхідно так прописати умови, щоб змагатися у тендерах могли лише серйозні, перевірені часом підприємства-виробники. Також наразі стараємося доопрацьовувати договори у такий спосіб, щоб їх ніхто не міг оскаржити. Бо оскарження зупиняє проведення будь-яких робіт, тож втрачається дорогоцінний час.
Працюю також над забезпеченням гарячого харчування в школах району. На жаль, сьогодні лише дуже мало шкіл Дрогобицького району мають таку можливість. Здебільшого це організовано лише у великих навчально-виховних комплексах, де є школа разом з дитячим садочком. В невеликих сільських освітніх закладах підприємці не хочуть налагоджувати харчування, мотивуючи це повною неприбутковістю справи. Та я шукаю шляхи, щоб за місяць забезпечити гаряче харчування вже у всіх школах району.
Як саме Ви плануєте це зробити?
Хай це буде приємним сюрпризом для громадськості і преси.
Влітку було багато розмов про труднощі з постачанням шкіл району всім необхідним для запровадження програми НУШ – Нової української школи. Чи все, зрештою, вдалося?
Так, були певні труднощі. Це було пов’язано з тими самими тендерними процедурами, відсутністю серйозних фірм-виробників потрібного обладнання. Та все вдалося вирішити. Сьогодні Дрогобицький район найкращий в області у забезпеченні реалізації концепції Нової української школи.
На ЗНО, в Міжнародному конкурсі знавців української мови ім. Петра Яцика наші діти також показують непогані результати.
Якщо зважити на те, що часом є труднощі з добиранням до школи, то діти й справді молодці. Як Ви прокоментуєте скандальні фото та відео «голих» шин шкільного автобуса в гірській місцевості, а саме в селах Майдан, Рибник, Новий Кропивник, які в соціальних мережах публікують активісти?
Там ситуація досить дивна. Шкільний автобус був забезпечений новими колесами за два місяці до появи цих скандальних фото. Як шини за два місяці могли так стертися? Я запитував у перевізників, водіїв – всі кажуть, що це неможливо. Тому я дав доручення завідуючому відділом освіти Івану Стецку ретельно розглянути цю ситуацію, щоб зрозуміти, чи немає там банальної змови групи осіб… Чесно скажу, наразі все стихло, шини замінені, “Школярик” їздить.
А що з з багатостраждальним будівництвом нової школи у Ролеві?
Те, що там слабенька підрядна структура – це факт. Але було б нечесно звинувачувати у цьому районний відділ освіти чи взагалі райдержадміністрацію. Там замовник у Львові, тож ми насправді маємо дуже мало важелів впливу на ситуацію. Хоча я розумію, що людям природно апелювати до тих, хто найближче – тобто до району. Але поки що зі Львова немає інформації про передачу школи в селі Ролів на баланс районного відділу освіти.
Що скажете стосовно реформи медицини в районі?
Це досі болюче питання для всіх – для пацієнтів-споживачів медичних послуг, для медиків і для влади. Адже започатковане глибоке реформування медичної галузі. Досі так звана первинка – ФАПи (фельдшерсько-акушерські пункти), амбулаторії, поліклініки та вторинна медична допомога – лікарні – фінансувалися в державі за єдиним принципом розрахунку на одного мешканця. А з 1 січня 2019 року фінансування первинної медичної допомоги передано Національній службі здоров’я України і відбуватиметься згідно з кількістю укладених з лікарями угод. Отже, якщо не всі мешканці міста чи села підписали декларації – медики втрачають. Наприклад, у Верхніх Гаях угоди з лікарями уклали 60% людей… 40 % цього не зробили. До 2020 року ще триває перехідний період, і таких мешканців лікарі поки що також повинні обслуговувати.
В районі наразі відбувається процес ліквідації ДРТМО – Дрогобицького регіонального територіального медичного об’єднання. А це також непростий, завжди стресовий процес. Адже формується новий штатний розклад. Всі функції ДРТМО покладаються на КНП (комунальне некомерційне підприємство) «Дрогобицька районна лікарня». До складу КНП вже увійшли чотири сільські лікарські амбулаторії – Нижні Гаї, Попелі, Дорожів і Брониця. Ще дев’ять лікарських амбулаторій в стані приєднання. Дві амбулаторії – в селах Болехівці і Модричі, згідно з рішеннями сільських рад, стали автономними, не виявивши бажання входити до складу КНП «Дрогобицька районна лікарня» і фінансуватимуться Національною службою здоров’я України відповідно до укладених угод мешканців сіл з медиками. Якщо коштів бракуватиме, амбулаторія дофінансовуватиметься з сільського бюджету. Все залежить від спроможності громади.
Пане Володимире, а що вдалося за цей короткий час зробити в галузі культури?
За цей час ми провели велику дослідницьку та архівну роботу. Опрацьовані і готові до друку матеріали про визначні постаті Дрогобиччини. Повністю опрацьовано газету «Дрогобицький листок», яка виходила в період ЗУНР – Західно-Української Народної республіки. Вибрані та зафіксовані всі згадки про села Дрогобицького району. Готова до видання збірочка «Літопис Дрогобиччини», куди будуть занесені всі важливі події в регіоні.
Ми також зібрали інформацію про історію заснування, першу згадку, символіку та геральдику всіх сіл Дрогобицького району і передали матеріали доктору історичних наук, одному з засновників Українського геральдичного товариства Андрію Гречилу. Спільно з ним готуватимемо книгу «Геральдика Дрогобиччини», яка буде складовою «Літопису Дрогобиччини».
Ще розробили туристичний маршрут «Дрогобиччина в період ЗУНР 1918-1923 роки». Шукаємо і збираємо світлини сільських вертепів та діяльності Товариства «Просвіта» в селах у 20-30-40-ві роки минулого століття.
В момент, коли я готувалася поставити запитання про розвиток спорту в районі, Володимира Йосиповича терміново викликали на виїзд. Тож наразі дякую за інтерв’ю, а залишене питання буде приводом для наступної зустрічі.
Іра Циган
Переглядів: 4004
|
