Весна- найкращий час для оновлення, окрім іншого, і нашого міста. Найближчим часом в Дрогобичі висадять нові дерева магнолій в рамках акції «Магнолія Challenge», яку започаткувала ГО «Україна- це ти». Сьогодні розмовляємо із засновницею громадської організації Наталією Дорошенко.
Як виглядатиме цього року акція? Масштаби ті самі?
Завжди, коли ти повторюєш дію, хочеться зробити це краще, масштабніше, якісніше, залучити більше людей. Ми будемо намагатися, але є різні обставини, які не залежать від нас. Докладемо максимум зусиль. Минулого року ми з дрогобичанами висадили 50 магнолій. Як на мене, для акції на перший раз, це досить непогана кількість дерев.
Минулого року купували дерева, з-поміж всіх пропозицій, на які ми натрапили, найвигідніша була в компанії «Зелений сад». Після завершення акції до нас написала жінка і зробила дуже гарну пропозицію. Сказала, що її мама займається розведенням дерев і, якщо нас цікавить, то вона б залюбки із нами співпрацювала. Я зв’язалася з цією жінкою. У неї є 30 деревець і вона готова віддати їх нам за гарною ціною, цього року вони цвістимуть. Ті, хто садить, хочуть бачити результат своїх зусиль. Потрібна віра і робота на перспективу. Я надіюсь, що у них цього року буде можливість побачити цвітіння дерев.
Нам би дуже хотілось перевершити кількість. Ще є час. Будемо висаджувати після Благовіщення (7 квітня). Сьогодні у нас середина березня. Будемо зараз поширювати інформацію про акцію, скликати друзів. Можливо, люди захочуть продовжувати цю справу.
Що тебе надихнуло на цей проект?
Напевно, дві речі. По-перше, хотілось зробити щось, щоб воно тривало не місяць, не рік, а, не побоюсь сказати, ціле життя. Щоб цим насолоджувалась не якась певна група людей, а, навіть, ціле суспільство. Я дуже люблю квіти, зелень. Можливо, одна з поїздок в Ужгород надихнула мене, я побачила це цвітіння квітів і подумала, а чому би й ні?
Також я натрапила на історію магнолій у місті. Дрогобичани вже це робили, але все забулося. Знайшла підтримку серед дівчат, вони теж були захоплені цією ідеєю. Дівчата є дівчата. Вирішили шукати однодумців і зробити таку справу. Я дуже рада. Нас підтримав Турчик Хосе Йосипович. Він такий генеральний садівничий Дрогобича. Підказав, який сорт краще садити і у які місця. З його благословенням ми розпочали цю добру справу.
Дрогобич ділиться на дві категорії людей. Одні бачать суцільний смітник і розбиті дороги, інші – розвиток міста та об’єктивні зміни. До якої категорії ти належиш? Яким бачиш місто?
Я реаліст. Не можу сказати, що я не бачу гори сміття і розбитих ям та тротуарів, якими не можуть пройти мами з колясками. Я це все бачу, але розумію, що в один момент ми не можемо це змінити легким помахом чарівної палички. Ми не чарівники і мер не чарівник. Я реаліст і бачу дві сторони, але все ж таки більше схиляюсь до позитивізму і вірю, що об’єднаними зусиллями це реально змінити. Не за один день чи місяць. Але, якщо є стратегія, чітке дотримання плану дій, команда однодумців та людей, що люблять своє місто, то це реально зробити. Я дуже люблю Дрогобич. У мене був досвід у столиці. Я часто туди навідуюсь, проте відчуваю, що саме в Дрогобичі я «живу», відчуваю життя, воно ніби тече в моїх жилах. В Києві чи іншому мегаполісі воно ніби проходить повз тебе. Відчуття, коли ти насолоджуєшся своєю сім’єю, дітьми, гарним часом, коли у тебе є можливість вийти з собакою погуляти й зупинити свій погляд, запам’ятати цей момент, для мене це- цінність.
 Над якими проектами зараз працює команда ГО «Україна – це ти»?
Поточний проект- «Магнолія челлендж». Наступний – співучасть у проекті «Свідомий вибір учнівської молоді». Знаєш, думки притягують дії. Ми з дівчатами часто розмовляємо, що ми вже все робили, але чомусь не робили нічого освітнього. Залишилось це на рівні розмов, хоч кожен цього хотів. До нас, буквально два тижні тому, на фейсбуці звернулася ГО «Громадська ініціатива Галичини», з пропозицією співучасті в освітньому проекті протидії корупції, де мета- проведення лекцій та роз’яснення дітям, що таке корупція, де її почерк. Ми подали заявку і нас обрали як учасників. Проект відбуватиметься у Франківську і Дрогобичі.
Повертаючись до сміття – його я бачу і хвилююсь, щоб не відбулось якоїсь епідемічної ситуації. Але на все свій час- неможливо брати участь у всьому. У моєму житті завжди підходить час і з’являється якесь рішення. Знайома запропонувала ідею – сортування сміття на базах ОСББ. Колись таке вже робили. Ми трішки запозичимо цей досвід і, думаю, вже скоро, ознайомимо дрогобичан з тим, як можна поєднувати корисне з приємним – очищати своє місто і заробляти на цьому бонус у вигляді грошей, які можна буде витрачати на потреби ОСББ. Сьогодні побачила актуальний світовий челлендж «Прибери сміття» і подумала, що класно було б організувати такий і у нас. Але це має бути на рівні суспільства і держави, а не на рівні особистих ініціатив. Якщо це не підтримувати, то, рано чи пізно, такий ентузіазм вщухає. Бо людина працює і бачить, що всім все одно.
Що тебе мотивує в діяльності організації?
Мотивують приємні відгуки. Коли люди тобі пишуть, телефонують і позитивно оцінюють, кажуть ні на що не зважати, ні на ніякі коментарі й підозри в чомусь. Також мотивує задоволення. У житті я людина активна- не уявляю собі, як можна довгий період просто лежати й жити у своє задоволення. Мені також потрібен час щоб відпочити та набратись енергії, але остання у мені акумулюється у таких масштабах, що просто не можу це тримати в собі.
Розкажи про співпрацю з владою? Є порозуміння?
У нас є співдружні ГО. Ми мали з ними проекти. А є заангажовані «активісти», які у кожному твоєму кроці бачать передвиборчу агітацію, рекламу. Кожен бачить те, що хоче. Це йде із внутрішнього світу- якщо ти в середині гнилий, то ти не можеш видавати назовні квітів. Є люди, з якими ми співпрацюємо і всі задоволені. Наприклад, «Український молодіжний прорив», ГО «Родовід», ТІЦ, Будинок Самарянина, БФ “Карітас” й інші активні люди, які розділяють наші цінності.
Влада підтримує наші ініціативи, зокрема, по мірі можливостей сприяла нам в організації фестивалю квітів «Drohobych Flower Fest». Цього року ми запросили мера Дрогобича Тараса Кучму розпочати акцію з магноліями першому- тобто мер обирає місце, купує за власний кошт саджанець і висаджує його. В ході наради з цього питання зародилась ідея висадження не однієї магнолії, а цілої алеї від міської ради. Зараз ведеться дискусія щодо локації. Дрогобичани подають свої думки, коментарі, поради, але, я ще раз наголошую, зробити це може кожен: обрати публічне місце, придбати саджанець і висадити. А потім любити свою магнолію до нестями, підливати і плекати своєю позитивною енергією!
Твою активність як громадської активістки видно неозброєним оком зараз. Який мотив твоїх дій, ініціатив у місті?
Любов. Дуже довго Радянський Союз вчив нас жити в одній системі, де все- колгосп, і за тебе все зробить хтось інший. Тому зараз є ті наслідки і процеси. Моя хата скраю , нічого не знаю. Кожен сам по собі. Люди не хочуть гуртуватись. Я переконана, що людей потрібно об`єднувати навколо хороших ідей. Я та мої діти живемо у Дрогобичі, і я не хочу, щоб кожен з нас закривався високими парканами і наводив лад тільки на своєму подвір’ї. Потім ти відпускаєш дитину за паркан і не знаєш, що там відбудеться. Я не можу захистити свою дитину від усього. Я можу тільки молитись, що б у неї був захист від Всевишнього і докладати всіх зусиль для створення екологічного середовища навколо себе. Як зробити так, щоб ти не хвилювався за дитину, коли вона йде сама до школи?
Мій мотив в тому, щоб покращити загальний стан речей, загальний рівень комфортності проживання – це по-перше. Я хочу жити в Україні, в рідному місті в нормальних умовах. По-друге, я просто займаюсь тим, що люблю. Це як хобі. У що воно вилл’ється далі я не знаю. Можливо, мого теперішнього ресурсу буде замало, щоб робити вагоміші зміни, тому будуть потрібні ще якісь інструменти. Я від них не зарікаюсь і я не бачу у цьому чогось поганого. Хто у цьому бачить щось погане, то це його проблеми.
Де ти черпаєш натхнення? Як підзаряджаєш батарейки?
Тільки вчора впіймала себе на думці, що найбільше люблю любити. Наприклад, сам процес як усе відбувається між нами з чоловіком. Ось це для мене найголовніше. Цей момент, коли ти проводиш разом час, спілкуєшся, один одному допомагаєш. Сам процес любові – це великий заряд енергії. Мене це найбільше заряджає.
Мушу також визнати, що пережила неповторні відчуття в Меджугор’ї (Боснія і Герциговина), куди навідувалася восени. Словами це не передати і я усім бажаю хоч один раз туди потрапити.
Жінці, яка хоче себе реалізувати як дружина та мама, реально збудувати успішну кар’єру? Як ти це поєднуєш?
Вважаю, що це нереально. Кар’єра – це те, у що ти вкладаєш максимум зусиль і часу. Коли ти 80 відсотків часу приділяєш кар’єрі, то часу на здоров’я і сім’ю не залишається. Дисбаланс відчутний.
У мене це відбувається «перебіжками»: трішки туди, потім повертаюсь сюди. Намагаюся пожежу не гасити. Інколи до неї доходить, і я викликаю пожежну. Маю на увазі пожежу в стосунках, діяльності. Відбувається постійних пошук балансу. Можливо, є ідеальні жінки, але я не з них.
 Три правила, яким ти хочеш навчити своїх дітей
Завжди потрібно залишатися людиною. Не матеріальний світ, не статки, не гроші, а людина, людська гуманність і душа. Кожна людина , перш за все, є людиною. Вона може бути по-своєму цікавою.
У житті немає нічого неможливого. Всі обмеження у нас в голові. Спочатку для себе потрібно визначитися ким ти хочеш бути. Якщо визначився – вперед. Все можливо. Навіть, якщо зараз здається, що це нереально, то насправді реально все. Всі великі дороги розпочинаються з маленьких кроків.
Сім’я – це головне, найрідніше. Вчу дітей не сваритися, бути підтримкою один одному.
Розмовляла Роксолана Буяк
Фото Іри Мутки
|
