Скандал у музеї «Дрогобиччина», або хто буде директором?

«Шановна навколомузейна громадо!

   Нас вражає Ваша стурбованість і спортивний азарт в обговоренні кандидатур на посаду директора музею «Дрогобиччина». За незначним винятком більшість із Вас не переступала поріг музейних експозицій у 5 відділах музею. Гадаємо, багато хто не знає, де вони навіть знаходяться. Ви не цікавились діяльністю нашого закладу, не переймались його проблемами. Не проявляли ініціативу, коли треба було рятувати церкву Св. Юра від руйнації (у нас є список усіх доброчинців). Вражає нерозуміння Вами, що директор, у віданні якого 10 окремо стоячих споруд, 8 з яких – пам’ятки національного та місцевого значення, має мати, насамперед, досвід адміністративно-господарської, організаційної, зрештою, керівної роботи.
 

   Наприкінці минулого тижня у нашому трудовому колективі, якого справді щиро турбує вся ця історія навколо конкурсу, відбулась відверта та гостра розмова за участю Левка Скопа, якого Ви так активно підтримуєте на посаду очільника музею. Колектив одностайно висловив своє обурення його безвідповідальною позицією і несподіваним бажанням у 65 років обійняти посаду директора. Музейники знають, що навіть на посаді реставратора він не має права працювати. Останній раз він проходив атестацію як фахівець-реставратор у 1995 році. Ігнорує й цьогорічну. Вперше про незадовільний фаховий рівень його роботи директор почула від академіка Людмили Міляєвої, згодом – від фахівців-реставраторів зі Львова, від спеціалістів Національного науково-дослідницького реставраційного центру України. Зрештою, подаємо витяг з протоколу консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області у 2016 році.

 

   Це не єдиний документ, який підтверджує негативні оцінки роботи музейного реставратора. Спроби вирішити ці проблеми у цивілізованому річищі результатів не дали. Навпаки. Це викликало шквал агресії щодо А.Гладун з боку Левка Скопа, тиск на неї… Вважаємо, це і породило цілу армію ворогів музею та директора особисто з числа його прихильників. Проте, ця проблема втратила актуальність сама собою, бо реставратор Скоп практично перестав виконувати свої посадові обов’язки, переключившись повністю на волонтерство. Про це теж говорилось на зборах. Як і те, що музей жодного дня не припиняв виплачувати йому заробітну плату. 

  Згадувалось, що реставраційну майстерню (своє робоче місце) він десятиліття використовував як житло. За весь час роботи у Дрогобичі (з 1986р.) Лев Скоп отримував від колективу тільки підтримку, розуміння та допомогу. І від директора в тому числі. Сьогодні ж ми сприймаємо його кандидування на посаду директора як невдячність та зневагу колективу. Адже добре знаємо його таланти, організаторські здібності, неспроможність організувати та навести лад у власній діяльності, елементарно слідувати правилам внутрішнього розпорядку, нести відповідальність за свої слова і вчинки…».
 

   Ще багато обурливих слів було адресовано на адресу художника, цитувати яких вважаємо порушенням етики. До цього тексту була додана копія витягу протоколу консультативної ради з питань охорони культурної спадщини у Львівській області у 2016 році. Цей документ вказує про недоліки в роботі дрогобицького реставратора.
 

   Сумно і неприємно. Зрозуміло одне: посада директора музею є досить хлібним місцем, за яке Алла Гладун вирішила поборотись до кінця, всіма можливими засобами.

 

Дрогобич Інфо

 

 

 

Додати коментар