Озокерит – земний віск, який використовували для виробництва свічок та ізоляції дротів, був відомий в Галичині ще з ХVIII століття. Це були примітивні копальні, а земний віск добували, оскільки йому надавали цілющих властивостей.
У нашому регіоні озокерит добували у Бориславі, Попелях, Трускавці. У Бориславі озокерит почали добувати ще в ХІХ століття. Першим власником гірничого дозволу на добування земного воску у Бориславі став підприємець Ян Маттіс. Цей дозвіл був наданий Дрогобицьким Гірничим судом у 1812 році. До 1850 року у Бориславі діяло близько 2 тисяч озокеритових шахт. У той час озокерит використовували і для освітлення приміщень. На другу половину ХІХ століття припадає т.зв. «озокеритна лихоманка». Цікаво, що саме бориславський озокерит використали для ізоляції першого у світі підводного трансатлантичного телеграфного кабелю між Європою і США.
Парадокс сьогодення у тому, що озокерит у Бориславі вже не добувається. Розроблення його покладів припинилося ще в 1997 році. У жовтні 2003 року припинено постачання електроенергії. Було розпочато затоплення копальні. Станом на сьогодні споруди підприємства зруйновані, майно, устаткування та інвентар частково розкрадені.
Проте відновити озокеритному місту колишню славу можливо! Для цього потрібні кошти та інвестиції. Міська влада неодноразово організовувала круглі столи, на яких піднімалось питання відновлення видобутку озокериту. Ще в 2015 році львівські географи з ЛНУ ім. Івана Франка в рамках проекту «Дрон-погляд на зони екологічного лиха Львівщини» оглянули дроном стан родовища для допомоги в розробці оптимізаційних заходів щодо його рекультивації і фітомеліорації.
У 2016 році відбувся круглий стіл «Бориславський озокерит і Бориславська нафта. Пошуки ефективних шляхів залучення цього скарбу на службу людям» (м. Львів), де було зазначено, що відновлення роботи Бориславського озокеритового родовища є одним із головних пріоритетів розвитку Галичини. Свого часу було висунуто ідеї не відновлення старої, а будівництва нової шахти і переробного заводу. Більше того, медіа неодноразово висвітлювали інформацію про плани відновлення шахти, створення робочих груп та навіть про інвесторів. Депутати-мажоритарники у своїх передвиборчих обіцянках також згадували перспективу відновлення видобутку озокериту. Та як би там не було, віз і далі там.
Озокеритна шахта перебуває у жахливому становищі, а про славне минуле міста нагадують тільки відвали, які бориславці називають висипами. Цікавим є й те, що озокерит – доволі популярний товар на ринку.
Заглядаю на сайт OLX: місяць тому користувач Віктор виклав оголошення про продаж бориславського озокериту. Ціна за 1 кг – 100 гривень. Щоб придбати медичний озокерит, прийдеться викласти від 100 до 350 грн. Це свідчить про те, що попит на земний віск є.
Питання про долю бориславського родовища залишається відкритим. Чи знайдеться інвестор, який збудує нову шахту або знайде спосіб викачати воду зі старої – невідомо. Проте шахту може спіткати й доля туристичної атракції, такого-собі музею, який би не тільки сприяв припливу коштів у міську казну, але й робив би місто впізнаваним. Сподіваюся, нова влада таки зацікавиться Бориславом, адже збереження історико-культурної спадщини та відновлення промисловості є архіважливими заходами, а особливо в умовах війни.
Мазурчак Лідія
Переглядів: 4695
|
