Основне меню

Завантажуємо курси валют від minfin.com.ua

Погода у Дрогобичі

Архів

↓↓↓ показати все ↓↓↓

Останні новини та плітки

Всього 7603 статей

Останні прокоментовані

Всього 166623 коментарів

Христина Соловій та її Дрогобич

Останні новини Дрогобича

Написав(ла) ukrainer.net

24.09.2019

У проєкті «Амбасадори» відомі люди розповідають про рідні та важливі для них місця. У попередній серії Христина Соловій представила Львів — місто, яке сформувало співачку як особистість. Цього разу вона познайомить з рідним Дрогобичем, де провела своє дитинство та дізналася про лемків. Разом із Христиною до містечка завітав засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко.

— Що ти очікуєш зараз від Дрогобича?

— Нічого. Ну, знаєш, як старий друг. Коли ти давно не бачив, шо ти можеш від нього очікувати? Шо він став краще виглядати, нажив багатства? Типу того? Це ж все не важливо! Я його люблю просто за те, що він є, за те, що я там виросла.

— Ти часто буваєш у батьків?

— Ну, зараз не часто, десь раз на декілька місяців. Найдовше, здається, півроку не була. Це прям дуже болісно було для мене. Тому шо я дуже прив’язана до дому, але зараз, в останній раз, коли я приїжджаю, мені вже здається, шо мій дім в Києві

— Твої ж батьки теж музиканти?

— Та, я це часто люблю всім розповідати і виправдовувати це тим, чому в мене немає музичної освіти. Того шо я народилася в родині хорових диригентів, які познайомилися в консерваторії і старалися все життя вибирати для мене такі розваги, як похід у філармонію чи оперний театр з трьох років. В принципі, воно дало свої наслідки.

— В тебе не було такого в дитинстві відчуття, що «я маю право вибрати свій шлях»?

— Мої батьки ніколи не наполягали на тому, який я маю вибрати шлях, і ніколи мене ні до чого не схиляли. В мене завжди було більше вибору, ніж мені, можливо, треба було. Мені, навпаки, здається інколи, шо от якось треба було їм бути більш строгими зі мною, але так я фактично робила все, що мені заманеться.

— Тобі тепер не вистачає дисципліни?

— Ні, мене все зараз влаштовує. Я маю на увазі, наприклад, що мама в мене дуже демократична. Вона і досі демократична, але в момент, коли я вчилася в гімназії, я могла фарбуватися, скільки мені заманеться, одягати настільки короткі спідниці, щоб це виглядало викликаюче, але я, знаєш, трошки так походила в такому образі, зрозуміла, що це не дуже прийнятно, і відмовилась від цього. В той час, коли однолітки мої тільки почали це робити, я вже від цього відмовилась. В мене ж брат є старший, і його інакше виховували. Ну, і він хлопець, зрештою. З дівчиною завжди складніше, мабуть.

— Твого брата виховували менш демократично, чи як?

— Та, його більш строго. Але, тим не менше, музикантом він також не став. Я маю на увазі, не здобув освіту музиканта, але він грає зі мною і пише, допомагає мені писати пісні.

— Батьки не дорікають тобі, що ти вибрала в якийсь час кар’єру, а не розбудову галицької родини?

— Ну, по-перше, я ніколи не казала, шо я відмовляюся від галицької родини і що в мене цього не буде ніколи, але на даному етапі мого життя мені важлива моя музика і те, що я можу і хочу зробити.

— Як ти дізналася про те, що маєш лемківське коріння?

— Я не увібрала в себе Лемківщину і лемківські пісні з молоком матері. Це було в Дрогобичі, в нашій квартирі на кухні. Прозвучала лемківська пісня «Под облачком», і тоді вона мене дуже вразила, я почала розпитувати, що це за така дивна мова, дивна говірка. Це було десь наприкінці 9-го або 10-го класу. Я десь наступних півтора року, яких ще залишились мені там до університету, відкинула свої всякі гулянки і здибанки з друзями, просто посиділа в інтернеті в пошуках інформації про Лемківщину, про цей народ, про лемківські пісні. Якось зовсім мало відомих колективів, які виступали на лемківських фестивалях. Таким чином, до Львова я вже приїхала , скажімо, підготовленою, і коли потрапила на виставу до театру Курбаса, це вже в мене, скажімо, пазл склався про моє покликання і те, що я хочу робити і що мені хочеться донести людям.

— На талант-шоу «Голос країни» ти йшла з тією ж метою?

— Історія з «Голосом країни» сталася десь за кілька років після цього всього. І це був, знову ж таки, період, коли я трошки зневірилася, чи складеться у мене доля з філологією і з літературою, і яка в мене там в принципі перспектива. Мені здавалось, на той момент, що ніякої, і це був досить відчайдушний крок, тому що я дуже цинічно ставилася до будь-яких талант-шоу.

— З чим пов’язане твоє цинічне ставлення до талант-шоу?

— Ну, я вважала, що це ні до чого хорошого, ні до чого не приведе в принципі, а до хорошого і поготів, тому я нічого не очікувала від нього. І це основне правило мого життя! Я стараюся нічого не очікувати від людей в своєму житті, від подій, від обставин і все сприймаю як приємні сюрпризи, якщо це позитив.

— На твою думку, навіщо людині, яка вперше дізналася про Дрогобич, їхати сюди?

— Я думаю, що це якісь такі метафізичні речі і атмосферні. Якщо тут залишитись для того, щоб пожити або приїхати в якійсь справі, то ви цю атмосферу обов’язково відчуєте. Основна її характерність, особливість — це спокій. І я пам’ятаю моменти, коли мені тут було, можливо, місцями навіть скучно, і всім хочеться звідси виїхати, але зараз мені хочеться повернутися сюди саме за цим відчуттям спокою, якого мені не вистачає в Києві.

На дрогобицькій солеварні мало що змінилося з 1250 року. Тут, як і колись, видобувають розсіл для виварювання та отримання готового продукту. Технолог, яку називають тут «соляна королева», Оксана Бунда працює на Дрогобицькому солевиварювальному заводі з 1980 року, де сіль стала для неї справою усього життя: «Зараз вже про нас більше знають, як про Дрогобицький сільзавод. Ну, взагалі, навіть дрогобичани казали: «Ну шо тут? Тут така сіль, як артемівська!», не розрізняли. А то є зовсім різні солі. Артемівська, то вона взагалі має багато нерозчинних (залишків — ред.) чорних, вона така брудна трохи. Ну, там великий запас і там технологія видобутку, як вугілля. Там в шахту іде комбайн, меле ту породу, галіт (мінерал, кам’яна сіль — ред.) і вже готова продукція, а в нас тут треба з розсолу виварити сіль і це всьо ручна праця, тому наша сіль дорожча, але вона зато екологічно чиста!».

Акустичну версію пісні «Fortepiano» Христина Соловій записала в дуеті з піаністом і композитором українського походження Любомиром Мельником, який під час свого світового туру приїздив до України. Його власна техніка безперервної гри надшвидких арпеджіо підкорила світ, але, попри неабиякий захват, ще не знайшла послідовників.

— Як ти познайомилась з Любомиром Мельником?

— Я йому написала на пошту. Не пам’ятаю вже, як це було. Здається, ідею придумав мій колишній менеджер, Андрій Балан. Я слухала Любомира, знала раніше про нього, але мені здавалось це дуже амбітним. Я не думала, що йому це буде цікаво, а Андрій каже: «Певно, що йому було б цікаво!». Ну я й написала йому, і він з радістю одразу погодився приїхати. Ми все дуже швидко спланували, Андрій організував це все, і досі ми з ним підтримуємо тісні стосунки, на відстані, правда.

Тривалий час реабілітаційні центри для тварин, які постраждали від людської діяльності, були в Україні поодиноким явищем. Свідченням усвідомленого зв’язку людини з природою стала поява міжнародних фондів, які почали опікуватися питанням порятунку диких тварин. Ігор Николин, директор реабілітаційного центру «Домажир» неподалік Львова, впевнений, що у притулку знайде прихисток ще не один бурий ведмідь:

«Ми, коли започаткували цей проект, по нашим розрахункам ще років двадцять потрібно, щоби повністю припинити цю практику (утримання ведмедів у неволі — ред.) і щоби, скажем, появились нові ведмеді, які народяться в дикій природі, і відновиться популяція. Ми сподіваємось просто створити критичну масу людей, які правильно думають, які правильно відносяться до природи, і, власне, цей проект на то спрямований. І головне, що кожен виносить звідсіля, з відвідування якийсь певний позитив і певні думки. Навіть були випадки, коли діти питали: «Мамо, а чому ми в цирк ходили до того?». Ну, починають розуміти, що жива істота — це не розвага, що жива істота теж має право на життя, існування і, напевно, гармонію з людьми».

Над матеріалом працювали
Ведучий:Богдан Логвиненко
Режисерка:Каріна Пілюгіна
Оператор:Михайло Шелест
Оператор:Роман Бучко
Монтажерка:Ліза Литвиненко
Монтажер:Григорій Пігнасти
йФотограф:Олесь Москальчук
Графічний дизайнер:Сергій Родіонов
Графічний дизайнер:Андрій Бочаров
Моушн дизайнер:Олексій Рассахацький
Більд-редактор:Олександр Хоменко
Редакторка:Софія Базько
Коректорка:Олена Логвиненко
Звукорежисерка:Анастасія Климова
Музичне оформлення :Tik TuВ програмі використана музика:Христина СоловійТранскрибаторка:Ілона Миколаїшин
Джерело: https://ukrainer.net/drogobych-vid-solovij/

Переглядів: 3481

Коментарі (16)


	Стільки років тут не була але Дрогобич "її". А що крім площі не було де знімати? Повідомити адміна Рейтинг: 9+ -2-

Дрогобичанин, 14:37 24 вересня 2019 р.


	Просто співає а думає про себе як не знати про кого. Таких самозакоханих потім обламує життя Повідомити адміна Рейтинг: 10+ -5-

Місцевий, 14:41 24 вересня 2019 р.


	І я така була, шо під Іванціва лягла! Повідомити адміна Рейтинг: 7+ -3-

Алла Гладун, 15:35 24 вересня 2019 р.


	ух ти а шо площу вже зробили? Повідомити адміна Рейтинг: 11+ 0-

сифон, 16:29 24 вересня 2019 р.


	Приклад, як пару гривень, роблять з бідної дитини, самовпевнену наволоч, яка думає, що від неї щось залежить і що вона когось хапнула за ноги))). Повідомити адміна Рейтинг: 8+ -8-

А жаль, 00:32 25 вересня 2019 р.


	Яка ж ви зависна погань тут всі, що пишуть коментарі, і вам не встидно за себе. Повідомити адміна Рейтинг: 11+ -5-

Андрій, 09:32 25 вересня 2019 р.


	Це всі, так звані, лузери по-життю. Нічого, крім як нагадити іншим, не вміють, та й то - анонімно. Повідомити адміна Рейтинг: 9+ -4-

До Андрія, 11:22 25 вересня 2019 р.


	А в Україні усі, хто не має впливових родичів лузери по-життю. Залишається або їхати за кордон, або тут бичувати. Повідомити адміна Рейтинг: 8+ -1-

До 11:22, 12:01 25 вересня 2019 р.


	Дитина немае ще прожитоі мудрості. Літае десь там у своіх мріях. Дурненька статейка нікому не потрібна так же як ця ЛОГОЛАВКА. Сьогодення міста - це БІЛЬ. Повідомити адміна Рейтинг: 9+ -4-

юрем, 13:14 25 вересня 2019 р.


	Це- (не)приховане реклама за "ліві" гроші, вочевидь. Різних "спивачок", котрі, насправді, ще й позареєстровувані фіктивними ТзОВками всеукраїнського шабашу голодранок (у палатках посеред, наприклад, Трускавця) з використанням мінімально-оплачуваної рабсили місцевого населення- йойкно по всій країні. Як не боляче, але у них- також дрогобицьке коріння. Столиця шабашу всеукраїнського масштабу? ! Повідомити адміна Рейтинг: 3+ -3-

:(, 15:46 25 вересня 2019 р.


	Навіщо так паплюжити дитину. Ми всі проживаємо однаково роки. І відомо, що усі молоді - максималісти. Як далі життя "поводиться" з людиною - мабуть знає тільки Всевишній. Кожен обирає свою життєву стежку. Вміє співати Христина - нехай співає. Головне, щоб не скурвилася (вибачайте, іншого слова не підібрати), як Таїсія Повалій чи Ані Лорак. Ось тут і має спрацювати батьківське виховання. Повідомити адміна Рейтинг: 10+ -1-

Наталія, 17:29 25 вересня 2019 р.


	вона з сімєю жили там недалеко від юрія дрогобича в такій задрипаній халупці а брат її був останнім двійочником і хіба нерви тріпав усім вчителям нашої "шанованої" гімназії Повідомити адміна Рейтинг: 1+ -3-

observer, 23:15 25 вересня 2019 р.


	Всі думали, що дрогобич це місто кучмів і качмарів, а ні . талановита дівчина, бог дає талант людині не залежно де вона живе, в палаці чи халупі , а тому що любить і тому що є обрані. шевченко чи франко в палацах не жили. головне свій шанс не змарнувати. хіба "под облачком" видно, що христина свій шанс не змарнувала. судити когось це марна справа, а особливо талановитих людей. Повідомити адміна Рейтинг: 6+ -1-

таксист, 10:19 26 вересня 2019 р.


	Теперішні "слуги народні", крім Гончарука, були "двійочники" в школі, а тепер стали міністрами. І в Раді така ж картина - половина "слуг" навіть не знають прізвищ міністрів, котрих самі ж і понавибирали. В сьогоднішніх умовах критерії "вчився - не вчився" - знівельовані повністю. Своїх виборців-баранів ЗРОБИЛИ повністю. Недарма в народі кажуть: "Який пастух - таке і стадо". Можливо, і брата Христини в майбутньому ми ще побачимо з портфелем міністра. У житті всяке буває. Повідомити адміна Рейтинг: 6+ -1-

Наталія, 16:33 26 вересня 2019 р.


	У більшості і двійочники по життю стали бізнесменами та успішними. А відмінники у більшості поспивались, оскільки двійочники вміли жити у Злодійкуватій Незалежній державі на відміну від відмінників. До речі СВИНАРЧУК ПОРОХ також був не кращим від двійочника, а ще в придачу гопником і батьки його Маруни не в захваті були від іхнього одруження. Це цитата зі слів самоі Маруни. Повідомити адміна Рейтинг: 4+ -3-

до Наталіі від юрем, 17:26 27 вересня 2019 р.


	Монiка Глобородько була хорошистом i бачите ким стала. Повідомити адміна Рейтинг: 3+ -1-

123, 07:44 28 вересня 2019 р.

Додати коментар

Пряма трансляція Mad FM

Позитивні коментарі місяця

Негативні коментарі місяця

Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність і зміст інформаційних повідомлень та не завжди поділяє погляди авторів публікацій. При використанні матеріалів сайту (тексту, фото, відео) посилання на "Дрогобич Інфо" є обов'язковим.