Зі східного боку площі Ринок йде найвужча і найкоротша вулиця у центрі Дрогобича, яку нині мешканці знають, як «Суецький канал». Розповідають, що повоєнні дрогобичани так її називали здавна. Назва «Суецький канал» влучно характеризує цю вузеньку вулицю, яка наче нитка вже не одне століття з’єднує між собою два «просторові моря» – вул. Малий Ринок та площу/майдан (Головний) Ринок. З вулиці, до речі, відкривається найгарніший вид на вежу дрогобицької ратуші.
Попри свій розмір, вуличка буянить торгівлею. Для більшості відомо, що саме тут знаходиться книгарня та вже багато років саме тут, мов жива скульптура, стоїть чоловік на милицях, який стояв спершу на розі будинку №12, а далі мігрував на сходи згаданої книгарні.
Хто пам’ятає, тут розміщувалося колись й однойменне кафе, згодом відділення «ПриватБанк», а нині – перший суші-бар міста. Офіційна ж назва вулиці – вулиця Мала. Одна з небагатьох у місті, яка зберегла своє давнє ім’я. Зустрічаємо ще й іншу назву вулички – Тісна або Вузька, на якій колись було чимало жебраків.
Малюнок вул. Малої Фелікса Ляховича, 1936, часопис “Młodzież”.
Згадують, що у міжвоєнний час на площі Ринок крамував такий собі Соломон, який продавав морозиво. То він частенько полюбляв піти до цієї вулички зі своїм візком, де ставав посередині, наче кістка у горлі. Не пропускав будь-кого доти, поки хто-небудь не придбає у нього морозиво. Як кажуть: «Купи та іди далі!».
Починається вуличка з ринкових кам’яниць №11 (тепер тут є аптека, а колись була взуттєва крамничка «Ніка) та №12 (кам’яниця Борґмана, тепер тут продають дрогобицькі ковбаси). Колись нею можна було вийти до давньої міської церкви Святої Трійці (бл. XVI ст.), що колись була при Малому Ринку. Наприкінці XVIII ст. храм остаточно занепав, а коли за часів Йосифа ІІ відбулася ліквідація кармелітського монастиря, то його згодом перенесли у нове приміщення – у прикармелітський костел Св. Михайла, де існує й понині, як храмовий комплекс Катедрального собору Пресвятої Трійці СДЄ УГКЦ.
Більше про давнє приміщення читай у статті Л. Тимошенка «Давня дрогобицька церква Святої Трійці» (збірник «Сакральне мистецтво Бойківщини», Дрогобич, 2003).
Про певний колорит цієї вулички згадує відомий дрогобицький письменник Анджей Хцюк, який колись саме нею ходив до свого репетитора пане Фрейліха:
«На розі вулички, що провадила з Ринку до Малого Ринку, стояли бородаті єврейські купці… Отож, тією вуличкою з Ринку на Малий Ринок я зазвичай ішов до Фрейліхів. Тут з глибини крамниць бухав запах шкіри, риби і насіння, тут розкладали коші, цебрики, столики, кошики і т.зв. ласиці, тобто дерев’яні ручки для стягування з ніг чобіт із халявами, тут лежали гори мидниць, дзбанки і миски, тарелі, ополоники і фаянсові миски. Тут були крамниці Галицьких і Мілянів, які з покоління в покоління працювали як різники, а також підозрілі на вигляд особи так само підозріло розглядаючись, продавали тут різні контрабандні речі і товари… Тут можна було купити переважно фальшиві долари, коли до одинички домальовували два нулі – і вже було сто, тут можна було купити порнографічні знімки і якісь ручки, тобто пера зі слонової кістки, де крізь маленьке магічне вічко у матеріялі, який видавали за слонову кістку, на світлі можна було подивитися якусь надзвичайну розпусту…» (більше читай у розділі «Фрейліхий обидва ринки», переклад Наталки Римської)
До слова, за передвоєнною адресою вул. Мала, 3 містилася галантерея Л.Фрайліха (L.Freilich).
Ще з радянських часів на початку вулички два будинки об’єднує бетонна перекладена (на ній колись був час, що виставляли плакати Леніна), яка на ладан дихає і чекає «свого часу», аби впасти. Та чи впаде? 
Фото Уляни Босак
Джерело: zmistovno.com.ua
Переглядів: 4423
|
