Жахаюче припущення підтвердили фахівці: У Дрогобичі виявили нові захоронення жертв політичних репресій НКВС

Надрукувати
Останні новини Дрогобича
Написав(ла) zmistovno.com.ua   
18.10.2019

Не даремно старші за віком люди казали, що з саду позаду будівлі, де колись була в’язниця НКВС на вулиці Стрийській, 3, яблук їсти не можна. Очевидці тодішніх трагічних подій стверджували, що у саду в ямах та ровах знаходяться останки жертв політичних репресій НКВС.

Сьогодні, 17 жовтня, цей факт офіційно підтвердили. На території саду, де з 15 жовтня фахівці меморіально-пошукового центру «Доля» проводять пошуково-ексгумаційні дослідження, вже знайдено останки 16 осіб з виявлених 13 захоронень. Фахівці та історики передбачають, що цих осіб було вбито у 1939-1941 роках або після 1944-го року. Ці висновки зроблені з того, що у черепах наявні кульові отвори в частині потилиці. З огляду на хаотичність розташування останків, фахівці припускають, що захоронювали тіла в нічну пору в кілька етапів. Також виявлено рештки взуття, одягу та кулі від зброї, якою у ті часи володіли НКВДисти.
Як наголосив під час брифінгу Святослав Шеремета — директор меморіально-пошукового центру «Доля», за фактом злочину скеровано звернення про відкриття кримінального провадження до місцевої поліції. Останки мають оглянути експерти. Роботи триватимуть ще декілька тижнів.
Роботи проводять на підставі звернення Дрогобицької міської ради та активних громадян міста.

Також в ході брифінгу виступили Мирон Бучацький — дрогобичанин, який у 1990-му році ініціював розкопки на території теперішнього Меморіального комплексу «Тюрма на Стрийській» та Василь Ільницький — доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри історії України Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Нагадаємо, у 1990 році у процесі розкопок віднайшли кісткові останки 486-ти осіб.

Прес-служба ДМР



Переглядів: 2451

Коментарі (14)
 
В Дрогобичі на вибори преЗЕдента і депутатів ВР треба було зробити ОДНУ виборчу дільницю з входом на вул. Стрийській і виходом на вул. Грушевського. Виставити інформацію про звірства мишебратьєв-освободітєлєй вздовж цього проходу, може хоча б так дізнались про"мир за будь-яку ціну", може хоч трохи старше покоління згадало, що колись говорили їхні батьки про зникнення своїх сестер чи братів, вуйка чи цьоці, сусіда чи просто знайомого . Мені це розказували, коли мені було 19, коли пробуджувалась УКРАЇНА . Це запам"ятається назавжди.
Рейтинг: 7+ -1-
 
Пам"ятаймо!!!, 12:22 18 жовтня 2019 р.
 
"1939-1941 роках або після 1944-го року " дуже цікаво, утки така точність?
Рейтинг: 4+ -6-
 
Вуйко, 20:00 18 жовтня 2019 р.
 
Жахливі часи були
Рейтинг: 8+ 0-
 
Вуйко, 20:13 18 жовтня 2019 р.
 
Зверніть увагу: знайдені людські черепи з зубами. Це означає одне - НКВС знищувало молодих людей, цвіт української нації. А присилало сюди "освободітєлєй", нащадки яких живуть у Дрогобичі ( щось подібне до юрем), які патологічно ненавидять українство.  
Мій дід розповідав мені(ще дитині) про звірства "освободітєлєй", навіть німці такого не робили. Чи можна довіряти "старшому брату"?
Рейтинг: 11+ -5-
 
Наталія, 20:34 18 жовтня 2019 р.
 
Довіряти не тільки "чи можна", а треба: нововилопуцькані "патрійоти" зі своїми нащадками- гірше найсволочнішого НКВД: гад на гадові сидить- й гадом гада поганяє! Схоже на останній у Дрогобичі військовий похід площею "замполітів" армії СРСР "діду, чого ви плачете? - Та, синку, ото стою на патикові, сльози ми течут, та й думаю: "ті, хто воювали, - вже давно в землі зігнили, а отово шобло скаче, ніби дияволи з тризди їм повискакували". Такі "парадованія"- трриздиція на всі покоління, а чи лише- на теперішні наївні малолєтоцтва спудеїв та учнів з перспективою мандаринити бутетрброди з польської ліверки на вітчизняних дипломах "спеціялістів"? !
Рейтинг: 6+ -2-
 
Га?! Гойрайте панами, йо?!, 21:20 18 жовтня 2019 р.
 
Були страшні часи , але сьогодення не краще. Простого люду вже полягло немало. Одні на війні з москалем , а другі в тилу вмирають через беззаконня влади та хабарництво у всіх іі гілках з часів Незалежності.
Рейтинг: 11+ -2-
 
юрем, 06:08 19 жовтня 2019 р.
 
Зараз при владi якраз нащадки тих нквсникiв.
Рейтинг: 10+ -4-
 
...., 11:02 19 жовтня 2019 р.
 
у 1989-90 роках біля теперішньої спортшколи РУХівці збирали мітинги та все кричали, що у всьому винні НКВДисти та москалі. минуло 30 років у владі були щирі Глубіш, Гук, Лужецький Дрогобич набув "небувалого розвитку". а тіх то кричав про москалів і НКВДистів і зараз кричать але вже зі своїми дітьми та онуками.
Рейтинг: 6+ -5-
 
перехожий, 13:15 19 жовтня 2019 р.
 
Перехожий ти забув про Радзика, при якому прихватизували всI заводи.
Рейтинг: 7+ -3-
 
до пригожого, 14:12 19 жовтня 2019 р.
 
до вуйка. І942-44 це німці в місті.
Рейтинг: 2+ -1-
 
Володимир, 14:44 19 жовтня 2019 р.
 
Приватизацію за майновы сертифікати проводили з 1994р. Крановий , Нафтопереробний та інші приватизували 1994 – 1997р. Радзік був при владі 1998-2002 та 2010-2014. А у 1994 -96 були Глубіш, Дацюк, Фурдин, Лужецький.
Рейтинг: 3+ -4-
 
для знавйя приватизації, 15:21 19 жовтня 2019 р.
 
Правильно, ваучери стали видавати з 94-го. Спочатку власниками заводiв стали трудовi колективи, заводи працювали iх нIкуди не вивозили. Саме при Радзiку заводи реприватизували, новi власники Iх роздерибанили i потiм закрили.
Рейтинг: 4+ 0-
 
до пригожого, 15:40 19 жовтня 2019 р.
 
До приватизації вищевказаних підприємств органи місцевого самоврядування чи голови міст ніякого відношення не мали. Їх навіть ніхто нічого не питав. Велика приватизація здійснювалася виключно фондом держмайна або його регіональними відділеннями. До комунальної власності могло бути передане лише майно, яке не ввійшло до статутного фонду підприємства, але тоді включали майже все. Не пишіть того, про що не маєте "зеленого поняття".
Рейтинг: 1+ -2-
 
До всіх знавців приватизації, 23:45 19 жовтня 2019 р.
 
Какое имущество арестованных граждан палачи НКВД присваивали себе 
 
В 20-х годах работники репрессивных органов молодой советской республики ввели строгий учет конфискованной у людей перед расстрелом одежды, денег и ценностей. В конце 30-х во времена «Большого террора» сотрудники НКВД стали наживаться на приговоренных к смерти граждан, отбирая у них вещи, деньги, часы и золотые коронки. Частным явлением стали приписки. НКВДисты запрашивали на имя смертника деньги, необходимые для его питания, хотя несчастный уже был расстрелян. История вопроса После победы в Гражданской войне большевики приступили к построению нового общества, а для этого уничтожали старое. Обычным явлением для страны рабочих и крестьян стали расстрелы. Перед приведением приговора в исполнение, осужденных раздевали до белья, а верхняя одежда и ценности конфисковались в пользу молодого государства. Вещи расстрелянных людей продавались через сеть спецмагазинов. В августе 1919 года был издан указ, в котором говорилось, что по указанию ВЧК часть конфискованных вещей направляется для их распределения к начальнику охраны Ленина чекисту Беленькому. Полученные таким образом вещи переходили руководителям республики. Если до начала «Большого террора» 1937-1938 годов власти вели учет отобранного у расстрелянных ценностей, то с началом массовых репрессий НКВД превратилось в мародерскую организацию. Знаменитый академик Вернадский вспоминал что: «чиновники ЧК производят впечатление низменной среды – разговоры о наживе, идет оценка вещей, точно в лавке старьевщика».  
 
Большой террор и большая нажива  
 
После расстрелов 1937-1938 годов в отделах НКВД оказалось огромное количество одежды, которую руководство приказывало сжигать, однако сотрудники службы пытались всячески ее присвоить. Особенно много случаев было зафиксировано в Якутии, Тобольске, Куйбышеве, где врач внутренней тюрьмы Иванов не брезговал и нижним бельем. Ограбление расстрелянных стало привычной процедурой, например, за распределение вещей среди сотрудников от работы отлучили зампреда Омской губчека Мосолова. Начальник новосибирского НКВД Малышев со слов начальника особой инспекции облмилиции Чуканова: «поощрял мародёрство и не принимал никаких мер к тем, кто снимал ценности с арестованных, приговорённых к высшей мере наказания». Подтвердил обвинения и оперуполномоченный местного угрозыска Михаил Качан, который свидетельствовал что: «при исполнении приговоров изымались деньги, которые затем тратились на попойки. Однажды мы нашли мало денег, так Малышев сказал, что сегодня были бедняки. Эти деньги никуда не сдавались. У одних китайцев были изъяты деньги 500 рублей, а затем их не нашли». На Алтае помощник начальника управления НКВД Биримбаум и начальник оперотдела Лешин присваивали деньги, отобранные у арестованных. Биримбаума осудили за массовые нарушения законности, а Лешин, который непосредственно участвовал в расстрелах, обошелся строгим выговором за пьянку и халатность. Присваивали деньги расстрельные команды Ульяновской области, а начальника УНКВД Магадана обвинили в трате 80 тысяч рублей, изъятых у арестованных, большая часть которых была отправлена на расстрел.  
 
Грабители НКВДисты из Украины  
 
Особенно «прославились» в мародерстве работники украинского НКВД. Весной 1939 года было инициировано дело по расследовании злоупотреблений сотрудников УНКВД города Запорожье. Вахтер горотдела Доров-Пионтошко на допросе 22 мая 1939 года сказал, что заместитель начальника отдела Янкович приказал ему снимать с расстрелянных людей одежду, а сотрудник Сабанский искал в ней деньги и ценности. Отобранные средства тратились на постоянные застолья и выпивку. Помимо Янковича и начальника горотдела Болдина незаконными действиями руководил товарищ Рихтер, который впоследствии стал начальником УНКВД Одессы. Когда порядок расстрела изменили и на приговор осужденные шли без денег (конфисковались при аресте) Янкович и Болдин договорились с руководством местной тюрьмы, что каждому осужденному будет выдаваться по 3 рубля, якобы на его питания до расстрела. Деньги у осужденных изымались и делились между НКВДистами. Одежда, снятая с осужденных перед расстрелом отправлялась в кладовую, но лучшие костюмы, пальто, туфли Янкович забирал себе или отдавал своим подельникам.  
 
В феврале 1939 году под судом оказались работники внутренней тюрьмы НКВД по Харьковской области. Под трибунал попали начальник тюрьмы Кашин, помощники коменданта Топунов и Таран, надзиратели Пушкарев, Руденко, Руть. Группу обвинили в отборе у осужденных денег и ценностей, а также их систематическом избиении. Тюремщики помимо денег присваивали различные вещи и выбивали у несчастных золотые зубы, а полученные ценности относили на местный рынок. За период с лета 1937 по весну 1938 года в харьковской тюрьме расстреляли почти 7 тысяч человек. Коллегия Верховного Суда СССР присудил Тарану и Рудю 10 лет заключения, Пушкарев получил 5 лет лагеря, Руденко – 2, 5 года, а Топунов отделался условным сроком. Такое же расследование произошло в январе 1941 года в украинском городе Умань, где за 1937 год местные работники НКВД во главе с товарищем Абрамовичем присвоили 42 тысячи рублей.
Рейтинг: 2+ 0-
 
"Русская семерка", 04:10 21 жовтня 2019 р.
Додати коментар
Ім’я:
Коментар:

 
© 2008-2024 Дрогобич Інфо → (сайт працює 6070 днів)