Знаку запитання нема. Я знаю відповідь. Якщо помилюсь, попрошу вибачення. Я можу зрозуміти Михайла Задорожного, але не сприймаю і не виправдовую таку позицію. Втім, у кожного своя правда. Час розставить усі крапки над “і” та визначить, хто був правий, а хто ні.
Багато хто з рядових членів “Європейської солідарності” та тих, хто голосував за цю політичну силу, були здивовані тим, що партійні функціонери прийняли рішення підтримати Тараса Кучму в другому турі виборів на голову Дрогобицької об’єднаної громади. Дехто й зараз вірить у те, що це фейк. Як так? Та ж Задорожний “воював” проти Кучми, то мав би підтримати Веселого. Але велика політика, а тим паче політика містечкова, подібна на жінку. Логіка жінки, як і політики, – у відсутності будь-якої логіки. Слід розуміти, що Михайло Задорожний не є членом “Європейської солідарності”, а тому не може вплинути на рішення партійних функціонерів. Те, що це рішення йде врозріз з бажаннями і намірами рядових членів і симпатиків партії, – інше питання. До того ж, теперішній закон про вибори виписаний так, що коли хтось іде проти “лінії партії”, його можуть навіть із депутатів відкликати. Це найбільше, що я можу сказати на захист Михайла Задорожного. Але ситуація склалася така, що чимало рядових членів партії та її симпатиків у другому турі голосуватимуть за Андрія Веселого – і нема на те ради.
У цій виборчій кампанії це не перший випадок, коли Михайло Задорожний змовчав. Мабуть, багатьох здивувало, чому він знову не балотувався в депутати Львівської обласної ради. Там він почуває себе, як риба у воді, знає, як вибивати гроші на Дрогобиччину, розподіляти їх на ремонт доріг і таке інше. Натомість посада голови вимагає трішки інших умінь і навичок, а, головне, необхідно щоденно вирішувати нагальні проблеми міста, а тепер і громади. У цей буцімто вибір Михайла Задорожного теж втрутилися партійні функціонери. Що ж, краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
І найстрашніше, коли змовчав Михайло Задорожний, – це розуміння того, що в “Європейській солідарності” Дрогобича від самого початку намітився розкол. Значна частина партійних функціонерів і членів партії й не думала агітувати за Михайла Задорожного, віддавши свої симпатії Тарасові Кучмі.
Хтось краще й доступніше за мене напише, яку роль у цьому відіграли Володимир Бернадович, Олег Синютка, Орест Каракевич, місцеві бандюки. Прикро, що непогані загалом хлопці й дівчата, чоловіки і жінки опинилися по один бік барикад з різними цвігунами, стали гарматним м’ясом пройдисвітів, кар’єристів, злодіїв, казнокрадів та іншої нечисті.
Михайло Задорожний стверджує, що не прагне стати секретарем громади (ради). Та його ніхто й не висуватиме. Таким, як Кучма, потрібні на цій посаді зовсім інші люди. Професіоналізм і порядність не мають жодного значення, а патріотами є всі, навіть ті, хто любить Україну до глибини своєї кишені. Можливо, Михайлові Задорожному не вдасться очолити й фракцію “Європейської солідарності”, але це все залежатиме від того, як з ним домовляться, і чи не рухатимуть його бізнес, бо в наш час можна причепитися до всього, як п’яний до радіо, і навіть до стовпа, що криво стоїть.
Може статися, що Михайло Задорожний бунтуватиме, коли зрозуміє, що ним маніпулюють і змушують голосувати, м’яко кажучи, неправильно. А може, й змириться з усім, розуміючи, що проти радянської системи, яка залишилася нам у спадок, не попреш. У зграї треба жити за її законами – інакше тебе зметуть.
Шкода обдурених виборців. Шкода Петра Порошенка, який докладає максимум зусиль, аби Україна уникла так званих дружніх обіймів з Росією, коли нас можуть задушити. Але ось такі партійні функціонери на місцях, заручившись підтримкою людей, які дориваються до корита, користуючись наївністю народу, який так і не став нацією, тягнуть за собою Україну на дно.
Анатолій ВЛАСЮК
3 листопада 2020 року
Джерелло: Facebook
Переглядів: 3599
|
. 
