Чи не щоденні привізні концертики на площі, і - шість лавок, на чи не стадіонній віддалі, пообіч площі, геть далеко від тих, котрі виступають- на всю тьму народу? Де той, місцевий чи приїжджий, старий чи стара пенсіонерка, котрі плачуть від пісень про Україну, про рушник, про матір, про хліб, про військо, про добро, мають притулитися під час тих концертів? Скакати на милицях? Чи то такі ж зарібники приїхали, поспівали для віконнників ратуші, похляпали долоньками прибульці з дорогими смартфонами, загребли грошву, ще й скриньки витрясли- і вся любов панів до народу? Де ті лавки:на містечково-панських дачах і шашличних?