« «Сильна Україна» - це партія реформаторів і нових лідерів, це об'єднання людей, для яких Україна сильна європейська країна багатих і щасливих людей. » 
Компільована цитата першого речення Маніфесту Партії «Сильна Україна». 
 
Стрибок Коростильова до партії Тигіпка, є звичайною в політичній практиці поведінкою прагматичної людини, яка вже давно побачила занедбаність ППіП, а тому дала дьору не роздумуючи. Те саме пояснює поведінку Радзієвського. Розуміючи, що підтримки від регіоналів (вважай Писарчука) йому на місцевому рівні не бачити, то він вимушений шукати собі «політичного притулку». Думаю Радзієвський збагнув, що двадцять нардепів, які заважають йому попасти до Верховної Hади і надалі заважатимуть, а якщо йому і судилося все таки ввійти в сьоме скликання парламенту, то не надовго, ну максимум на рік, що для нього є надто непривабливим. Звичайно краще ризикнути на мери, якщо вийде то це 5 років. Команда в нього є, а тому побавитись варто. Будучи людиною заощадливою Радзієвський намагатиметься заощаджувати і на своїх виборах, а вірніше зробити їх, як би виразився Вуйко з Млинок, за кошти жокеїв чи то борейторів, а Коростильов для цього підходить як найкраще, ну бо ж небідний він чоловік. Досвід залучення чужих коштів до своїх виборів Радзієвський має з 2006 року, коли особисто та з допомогою Ярослава Лаврика влупив на добрячий шмат відомого «підприємця» Захарова, за ефемерну обіцянку попасти до обласної ради та ще декуди (наприклад на службу до митних органів). Не змігши подалати встановлений законом 3% бар’єр, Захаров з Партією регіонів до облради не попав, ще й Радзієвський обіцянки не дотримав щодо митниці. І як наслідок побиті горшки та взаємна ненависть. 
Радзієвський в пошуках нових фінансистів.