Пане Олеже! Мене лише тиждень не було в Дрогобичі - а скільки ви викликали емоцій своїм дописом. Скажу коротко : молодець! Що не журналіст - не біда, ось деякі горе-журналісти для суспільства справжня біда. Не буду коментувати ваш допис. Він мені зрозумілий і те, що збурило Валерія Кузнєцова - теж. Так, це людина, якій я не подаю руки. Мав змогу колись переконанатися у його непорядності. Сьогодні ж він пише, що я йому нібито погрожував сином -міліціонером ( у 91 році моєму сину було лише 15 років! ). Мав необережність згодитися на роботу з цим чоловіком ( працював заледве 3 місяці). Пішов по переводу з посади комерційного директора ІСМ, що на долотному заводі, ( а не якогось там підрозділу ) причому пан Кантор (шеф) мене не відпускав одразу. Коли побачив чим займається добродій Кузнецов, зробив тому зауваження, чим неймовірно перелякав спекулянта ( до речі "Плант" з англ. - зілля, наркотик). Бо коли я попав на місяць до лікарні то жодного разу він до мене не завітав, та ще й примудрився у цей час ( під час лікарняного) звільнити мене з роботи. Потім довго бігав, перепрошувався, щоб не попасти до суду та криміналу. Ось такий "чоловік" - "мужик" добродій Кузнєцов. Щоб сьогодні він не легендував про свої здобутки - добре пам'ятає, що я йому колись відверто сказав, що від героя до негідника -один крок. Від негідника до героя - вічність.Очевидь, що добродій Кузнєцов цю вічність не витримує.А загалом, дякую вам, Олеже, за активну життєву позицію. З повагою. Олександр Магльона