Баба з дідом у постелі  
Згадують колишнє…  
Як ходили‚ як кохали‚  
Як буяли вишні…  
 
— Пам’ятаєш‚– каже баба‚  
— Як на вечорницях  
Ти любив мене погладить  
Нишком по сідницях!  
 
А тепер і не погладиш‚  
І не приголубиш.  
Може ти мій буркотуне‚  
Вже мене не любиш?  
 
Крекче дід і бабу гладить‚  
Та цвіте і мліє;  
— Ох‚ літа ви незабутні‚  
Роки молодії!  
 
А згадай; як з вечорниців  
Повертались лужком —  
Ти любив мене поцьомать  
Десь отут‚ за вушком!  
 
Дід ще дужче крекче й стоне‚  
Та за вушком цьома!  
— Досить спогадів‚ старенька!  
Спи вже‚ та й по всьому!  
 
Але та його не слуха.  
— А було‚ Андрійку‚  
Ти любив мене вкусити  
Отуто‚ за шийку!  
 
Дід підводиться з постелі‚  
Бгає скрушно губи.  
— Ти куди? — питає баба.  
— Та! .. Піду по зуби