Один з віршів  
Кімната-коробка на голову тисне,  
Здається, розчавить і видавить серце. 
Збираю докупи себе і від тиску  
Ковтаю пігулки, стискаю реберця. 
А вечір самотній шукає притулку,  
Кидає зірки ошалілі в кватирку. 
Я їх не збираю, у жмені – пігулки,  
Солодкий неспокій повис у квартирі. 
Зрадливе чекання, пів кроку - до неба,  
А ти – недосяжний, а я – невагома. 
В коробці-кімнаті дорогу до тебе 
Шукаю під шепіт пекельної втоми