"Радянська міфологія твердить, що Червона Армія звільнила половину Європи від „коричневої чуми”. Вибачте, якщо ви спершу хворіли на туберкульоз, а потім лікарі сказали, що ваш організм звільнився від нього, але на його місце прийшла чума, то вам стане легше від цього? „Визволителі” не пішли з визволених країн, а взяли їх під свій контроль і встановили там комуністичний режим з „єдино правильною ідеологією”. Коли народи цих держав хотіли звільнитися від такого дарунку, то радянські вожді приводила до них у гості свої війська. Життя в них мало чим відрізнялася від нашого. Та як тільки з`явилася реальна можливість вирватися з братніх обіймів „визволителів”, всі невдячні „визволені” держави дременули від Москви куди подалі. Їхнє життя сьогодні, попри всі проблеми, у ненависному НАТО на порядок краще від нашого. 
 
Хай мене ще раз назвуть покидьком і негідником. Я не стану заперечувати. Можливо, я і справді такий є. Але змішайте мене з гряззю, а потім сядьте і подумайте собі: чому переможені живуть краще від переможців? Чому визволені не захотіли терпіти визволителів? Спробуйте дати відповідь на ці запитання. Не мені. Собі. 
 
Все написане аж ніяк не применшує героїзму простих наших співвітчизників, які ішли на фронт визволяти батьківщину. Вони виявили чудеса героїзму. 9 травня треба згадати мільйони безвинно убієнних. Віруючим помолитися. Випити за їхню пам`ять. 
 
Та при тому нам пора вже визнати, що їхній героїзм був абсолютно безглуздими. Бо в тих, хто вижив, забракло духу, здолавши одного тирана, повернути свою зброю проти іншого тирана. Натомість, чимало переможців слухняно поїхали цілими ешелонами до таборів ГУЛАГу. Але це був їхній колективний вибір. 
 
Юрий Луканов, «Левый Берег»"