Коли в сім'ю вривається така біда - це горе. Горе всієї родини. Все наше суспільство - це сукупність родин, тож ми повинні по-християнськи з співчуттям відноситися до біди ближнього свого та бодай чимось допомогти йому. 
Бачив таке повідомлення про Дениса на одній автобусній зупинці сусіднього Трускавця. Шкода хлопчика. Згадав собі про свою двадцятирічну подругу Вікторію з м. Рівне, яка вже 20 років прикута до інвалідного візка. Гарна, розумна дівчина страждає всі ці роки. Батько покинув сім'ю ще тоді, коли довідався про її інвалідність. Ноша годувальниці і водночас берегині домашнього тепла цілком лягла на плечі молодої матері... 
Декілька місяців тому друзі дівчини звернулися за допомогою на студію телепередачі "Критична точка". Згодом в короткому сюжеті про красуню з Рівне довідалася вся Україна. На оголошений рахунок всі, кому властиві ознаки милосердя і людяності перерахували гроші... Нещодавно Вікторії зробили надзвичайно складну операцію (Діагноз: остеомієліт, запалення сідничної кістки) у донецькій лікарні (відділення для спинальників). Дівчина висловлює вдячність всім, хто відгукнувся на заклик про допомогу, а також лікарям. Сподіваюся, прочитають моє повідомлення як батьки Дениска, так і всі небайдужі до чужого горя добродії.