До Віри. Все ж не згідний з Вашою позицією, особливо з останнім реченням. Я стараюся керуватися конкретними поняттями, не "ми" а "я", так от скажу що якщо за союзу людина була нехлюєм, чекала поки ЖЕК поміняє лампочку в коридорі, місяцями терпіла рипучі двері навіть вдома (завтра треба би було змастити), не допомагала дітям по школі (перевіряючи завдання і скеровуючи на правильний шлях їх вирішення) - то зі здобуттям державою нового статусу все так і залишилося, з"явилася тільки можливість голосно стогнати "яке я бідне та нещасне, всі мене дурять" 
На свому прикладі скажу, що як мене виховали батьки і життя - стараюся однаково добре відноситися до людей, не тільки "корисних", до людського та державного майна, не даю хабарів - апріорі. І, скажу Вам - в мене порядок в житті і вдома, а за совдеп згадую з ностальгією бо тоді не дозволяли розводити бардак, школярі не пили пиво з цигарками взагалі, п"яні не горіли бажанням потрапити на "дошку пошани" біля "Ласунки" а хамовиті продавці (до речі, щоб торгувати треба було мати спеціальну освіту) як вогню боялися запису в книзі скарг і пропозицій. Електроенергію ніхто не крав бо в цьому не було змісту, а пенсіонери не жили впроголодь і не мерзли зимою щоб вистачило на хліб. Люди не труїлися продуктами і горілкою, а менш ніж за три рублі можна було заправити повний бак "жигулів" нормальним бензином, який відГОСТу так далеко як ми від Японії. Люди бачили мету в житті - отримати освіту, працювати, купити авто чи квартиру, поїхати на море. в санаторій, заощаджували гроші і були впевнені в завтрашньому дні. А зараз виживають. Незалежно...