Куди відлітають померлі душі?  
Чи зустрічають їх там янголята?  
Чому не приходять у сні й наяву,  
За що помирають малята?  
Як важко коли втрачаєш людину  
Яка дорога, яку любила завжди. 
Чому вони йдуть від нас? Чому залишають?  
Усі помирають ти тільки своєї черги жди.  
Жди свого часу, своєї долі,  
Свічки, яка вже колись догорить.  
Всі ми люди, всі не безсмертні,  
Але нема чого про смерть нам іще говорить.  
Доки живі то любіть і страждайте,  
Втрачайте і знаходжуйте людей дорогих.  
Помилки свої виправляйте, невдачі долайте,  
НЕ звертайте уваги на них.  
Померлих своїх ви не забувайте,  
На гроби до них ходіть  
Вони біля нас, усе відчувають  
Як живих ви їх любіть.  
А сльози не лийте,  
Вони б не хотіли вас бачить таких.  
Колись ви зустрінетесь, не забувайте  
Вітер любові ще й досі не стих!