Нарешті я маю кілька хвилин, щоби написати свого коментаря, як я і обіццяв. Без емоцій, звісно ж. 
Після того, як мене замалим не вбили за мою діяльність, як знищили моє підприємство, як я отримав інші удари долі в особистому життю, я поволі пішов на арену боротьби під час Помаранчевої революції. 
Як правило, місцевих Гетьманів у Дрогобичі також було декілька. Я з моїми хлопцями вирішили довіритися молодому перспективному. 
На перевиборах (дія відбувалася у Солотвині, Закарпатської обл.), я зрозумів, чого варті наші псевдопатріоти. 
Спочатку на дільниці, керівником групи спостерігачів на якій я був, мені запропонували- або я відводжу своїх людей до бару неподалік на одну годину. де вже всі столи накриті (і я за це отримую, на їхній погляд, астрономічну суму), або я з тих гір живим я не виїду. 
Коли ж ми приїхали до м. Солотвина, здали акти і там підрахували голоси, то Ви, Шановні Читачі, не можете собі уявити, яка ейфорія там творилася. 
Але не посеред нас, "босоти", "відпрацьованого матеріалу", який залишився стояти на вулиці. І якому навіть не подали автобусів, щоби заховатися від вітру (діло ж було зимою). 
А гуляло ПАНСТВО ВІД ДЕМОКРАТІЇ у штабі. 
Шампанське лилося рікою. Яке розносили дівчатка в коротеньких спідничках. 
Мене, щоправда, також запрошували, але- тільки одного. А в нашій організації так не прийнято. 
Вийшло за відомим прислів'ям: Мавр зробив свою справу- Мавр повинен піти. 
Але це все минеться, як вранішній туман. 
Слава Україні! Героям слава!