Так, Українці позбавлені достовірної інформації і в цьому полягає наша найбільша біда. Але не слід нам робити з цього трагедії. Поясню, з цього приводу, свою думку. 
Україні, як самостійній Державі, минуло якихось там два десятиліття. Це для окремої людини багато, але для творення Держави, це- мізер. 
Між іншим, Папа Римський, батьки якого були уродженцями Польщі та України, закликав Поляків: 
-Не бійтеся!  
І Поляки, вже, починаючи з 1980р., вибороли собі Свою Державу. Біда криється в іншому. 
В Польщі верх узяв справжній польський здоровий націоналізм. 
Чому так сталося? 
Польща також, у своїй історії, пережила 3 розділення між різними державами: Російською імперією, Австрійською імперією та Прусією (нащадками Тевтонського ордену). Але, тільки на окремій частині Польщі, впродовж порівняно невеликого часу, там відбулося руйнівне панування Російської імперії. І це слід брати до уваги. 
Не слід нам також сліпо переймати досвід Західних Держав. Бо вони вже стали перед проблемою ОБЕЗДУХОТВОРЕННЯ. Коли власна Культура Титульної Нації гине. В них вже зараз забили в усі дзвони з цього приводу. 
Не слід нам також сліпо переймати досвід США. Там вже являється нормальним (і це всіляко заохочується), якщо сусід доносить на сусіда. Бо кримінал інакше взяв би верх. 
Це ми вже проходили за часів СРСР. Це не є основоположним в Культурі Українського Народу. 
І ще є такі міжнародні вислови, як: калькування та мавпування. Тому ми не повинні сліпо наслідувати того, що робиться в інших державах. А ми повинні ми відбирати все найкраще і пристосовувати для умов Своєї Нації. 
І останнє. 
Ми доб'ємося справедливості, коли будуе доступною інформація про те, що задумують творити (задля нашого блага) народні обранці (хоча би за два тижні). І що вони витворили (зразу ж після їхнього діяння). Але цього ми можемо добитися тільки спільно.