Шановна п"ять закарлючок! (?) Кожна нація є великою тоді, коли вона не заважає бути чи формуватися як велика іншим націям. Серед всіх поколінь і народів завжди є різні люди. Але кожен з людей- Особистість, хочемо ми цього чи неі, а так є. Те, що творили підранки у минулі десятиліття й роки...за все це вже отримали: ви живете, старші ваші покоління ще теж, а їх вже нема. Так само- про сучасних: живодери вже своє отримали. Чимало з них або їм подібних виздихають абсолютно в ту саму землю, що і всі ми. Тому плакатися чи тішитися?... Віддаймо минуле Богові і не ховаймося від Нього під розцяцьковано-розфанарені масові збіговиська, які все більше стають схожими на масовий психоз. Трудитися й молитися (саме так, а не навпаки, бо коли молитися- то вже можна забути про трудитися). Колись популярним було гасло про слова і діла. Кому воно було вигідним- той його у маси й увіпхав. Всілякі решта гасла- той самий художній свист. Не просвистімо Життя, а то не буде куди й душу прихистити! Даймо собі раду з тим, що маємо, або створім все нове.