З Новим роком! З Різдвом Христовим! Щиросердечно дякую Господу за те, що ми вже стільки часу разом, що моє серце пам"ятає про Вас, усіх і кожного, так само, як і Ваші Серця пам"ятали про мене тоді, коли доводилося бути там, звідки повертаються додому не тим, ким знали кого люди! Нехай кожен буде Людиною з великої літери, незалежно від того, з якої чиє прізвище починається. Будьмо реалістами: рай на землі настане лише тоді, коли цього захочуть всі! Бог же ж на всіх один- то ж не потрібно кожному особисто мати або ж трактувати Його приватно, тобто кон"юнктурно.Нехай благословиться кожен новий день у нелегких долях Матерів, у таких самих непростих обставинах їхніх синів і доньок, нехай по-чоловічому мудрими будуть Чоловіки і Батьки, нехай у кожного всього буде стільки, скільки кому на цей момент потрібно- але не більше і не менше (щоб все зайве не зіпсувалося і не доводилося викидати- від харчу до думки). Нехай кожен буде настільки вільним, наскільки зі своєю вольністю він здатен впоратися сам, без посередників, безпорадників і всіляких інших втручань тих, кому нічим зайнятися, нехай ніхто нікому не псує будення, бо все у Житті таке ж одноразове, як і само Життя. Нехай у кожного буде свій затишний куточок, в якому можна буде проводити час наодинці з усіма так само, як і зі самим собою. Бо ж кожному треба час від часу побути на самотині, аби впорядкувати внутрішнє єство. Нехай у кожного буде робота- та, з якою він справиться на всі 100 відсотків, але нехай це буде та робота, до якої кожен має покликання, щоб ніхто не займав чужого місця чи блатного (по блату). Нехай шведи знову не візьмуть Полтаву, навіть, якщо дійдуть аж до Донецька ( а таки Україна хоче бути першою у футболі, - більше ніхто в Україні жити не зголосився), нехай ті, хто вільний- буде Вільним, а той, хто поневолений- переможе себе! Ой, у алфавіті нашому стільки літер, що укладав би слова до безконечності... Нехай ті, хто ігнорує працю за малі гроші, пам"ятає: не хочеш мало- не будеш мати й багато. Нехай неодружені не одружуються, якщо переконані, що це їм не потрібно, а одружені усвідомлять важливість і відповідальність цього кроку перед самими собою. Нехай досконалі утримають досконалість, а всі інші її сформують (насамперед- у самих собі). І не забуваймо за все дякувати, навіть за дякую, бо все, що щире, ніколи не змаліє. І пам"ятаймо, що любити- це завжди краще, аніж ненавидіти! Дякую! Щиро, Руслан Антоник