“Щирі” українці – то дуже специфічний народ. Живуть за принципом: “А що скажуть люди/сусіди/колеги…?” Це люди, які багато кричать про літературну українську мову і про негатив суржика та нецензурної лексики, але самі ледве зв”язують два слова до купи, ще й лаються частенько без причини, улюблене слово – “карочє”. Вважають себе затятими прихильниками української традиційної кухні, проте чомусь надають перевагу шашлику в пиві, який запивають тим же ж пивом. Люблять повчати і “виховувати” дітей, але завжди – не своїх; про своїх згадують вже тоді, коли ті самі стали такими ж “щирими” як і батьки. 
 
“Щирий” українець дуже набожний – щонеділі ходить до церкви, лише заради того щоб показати іншим своє дороге вбрання і повисміювати когось; товкмачить іншим про Бога, не знаючи жодної цитати з Біблії. Ще буцімто постить, але не варто дивуватись, знайшовши ковбасу у нього під ліжком. Багато кричить про хамів і жлобів, лідируючи серед цих індивідуумів, зазвичай жертв обирає серед членів сім”ї або близьких друзів. Підтримує вітчизняного виробника, не соромлячись отримувати передачі від родичів з-за кордону. Любить псувати іншим настрій заводячи дурнуваті розмови про духовність і моральні чесноти на днях народження, іменинах, хрестинах та ін. святах. У вихованні дітей лідирує не слово, а ремінь, тапок чи перше, що під руку попаде, або ж власний кулак. 
 
“Щирий” українець бере в дружини таку ж особу, як сам, перетворюючись на підкаблучника, таким чином встановлює свій авторитет серед “слабших”. Дуже агресивний, особливо коли зачіпається його еґо. Страшенно ображається коли його не слухають під час чергової проповіді на тему “А от я..”. Дуже любить українські народні пісні, але має всі шухляди завалені Юрієм Шатуновим, Брітні Спірс та подекуди – збірниками англомовних баллад. 
 
Кожного року на Великдень “щирий” українець вирушає на прогулянку з родиною, але ніколи – у вишитій сорочці. Прийшовши додому візьметься читати, але не Шевченка, Павличка чи Багряного, а якийсь дурнуватий роман невідомого автора. “Щирий” українець ненавидить п”яниць, але сам упивається до безпам”ятства і бійки. Ще він свято вірить у нерушимість обітниці даної у день свого вінчання, проте забуває про неї в обіймах чергової коханки. З національних свят пам”ятає День незалежності та якусь там річницю Жовтневої революції. question Про щирих українців 
 
 
 
Щодо жінки-”щироукраїнки”, то тут все складніше. До чоловікового “карочє” додається вельми змістовне “от, блііін! ..” Їсть те саме, що і він, розбавляючи дієтою на салі та шоколадних цукерках. 
 
Набожніша за чоловіка, службу відстоює максимум 30 хвилин, вдоволь нахіхікавшись з благовірним. Хамити відкрито не наважиться, а от сарказму хоч відбавляй! Світська розмова зачіпає частково новинки моди, все решта – плітки, чутки та хроніки життя “зірок”. Українські пісні не любить, вважаючи занудними, читає бульварну пресу. Пити не вміє, але любить, буде вкрай щаслива запропонованій цигарці. Шкірить зуби всім чоловікам без розбору, в результаті просиджує всю зарплатню у барах з феміністками. Національних свят не знає, не будучи впевненою у значенні слова “національність”. Дітей не виховує.