О, процес люстрації потихеньку починається!  
 
Порівняння з Павличком - це чудово!  
 
Дмитро Павличко 
 
"Сонце сходило, як жар, багряне..." 
 
Сонце сходило, як жар, багряне 
Мов нагріте від вогню боїв,  
І на Схід дивились галичани,  
На Москву дививсь в надії Львів. 
 
Кров'ю галицька земля полита,  
Вся-неначе згарище одно; 
А у львівського митрополита 
гості п'ють за фюрера вино. 
 
А що перший з них-то із гестапо. 
У кашкеті з черепом сатрап,  
А що другий-то слуга від папи,  
А що третій-то з тризубом раб. 
 
Глухо стукнулись важкі бокали,  
Піднялися вгору, повні вщерть. 
За народне горе випивали 
Разом єзуїт, бандит і смерть.