Щодо художньої цінності вірша – то досить недолугий, так графоманство. Павличко видно добряче старався, хотів схожим бути на класиків наших, але вийшов з нього лише юний галанівець. От якби /Пен прочитав ці рядки цьому «другому сотнику» у вічі тоді, десять років тому, коли сам Павличко читав вже інші рядки, які так хотіли чути дрогобичани. Тоді треба було прочитати, коли ці два «сотники» били себе в груди і закликали піднятись з колін, а наївні і нещасні дрогобичани блоговоліли перед ними. А зараз до чого це, особливого «геройства» вже в цьому немає, де зараз ці «сотники».