А чому б на базі котроїсь з таких шкіл не створити один великий, загальноміський комп"ютерний клуб для освіти- і молодь мала б де пізнавати те, що у наш час в книжках читати стає вже не цікавим (до слова, українці тепер можуть дозволити собі купити одну (! ) книжку на рік), і вчителям легше було б. Пригадується, як ще недавно основи комп2ютерних технологій пояснювали лише з підручника і мало не на пальцях. Не дивина, якщо в учнів комп"ютери є вдома- у недалекому майбутньому, прогнозують, вся освіта перейде в Інтернет. А чи у кожного вчителя є фінансова спромога мати власний комп"ютер- чи вистачає коштів: працювати вчителем і утримувати власних дітей, а ще й, хоча б для уроків, щось додатково придбати? Може, молодь тому і не має чим зайнятися, бо нема де, нема чим- "щось путнє", направду, - лише у кав"ярнях, нічних клубах, на дискотеках? Мабуть, і це не зайве, але організовуване так, щоб туди було цікаво йти і щось пізнати, а не лише погоцатися під фонограмний бум-цик-цик. Як дитина, ще не сформована особистісно, може подати себе світові, якщо вона просиджує або за компом, або у барі, або просто волочиться? Важливий організаційний момент. Направду, хто має організовувати дітей: батьки- далеко за межами домівок, заробляють гроші, які потім бездумно пхають переказами дитині. А куди, на що їх витратить дитина- ніхто не проконтролює, не підкаже, не змотивує її кроки. Колись пастор однієї з церков нашого регіону на зауваження літньої вірянки з іншої громади А чого це вони у вас скачуть під музику і плескають в долоні під часслужіння, а не так, як у нас?", відповів: "Та тому, що діти хочуть поскакати, а не тупо стояти і не слухати, що їм там хтось розповідає, дуже часто сам не розуміючись в цьому". Дитина має бути яскравою- зі середини, внутрішнім єством своїм, а не зацофано-правильною, бо так хтось хоче (знову ж таки, вибачте, наробити дітей- невелика хитрість. але спершу варто дуже й дуже добре подумати: "А заради чого? А як з ними бути далі? Це ж не на день, не на рік, - на все життя?". Не думаємо- спішимо ("Йой, мамо-тату, давайте бігом, бо від завтра піст, а після посту він вже мене може не схотіти! "- з побаченого). От такий "відзавтра піст" ми й провадимо- від покоління до покоління, навіть в цьому нічого не петраючи. Чого ж тоді навчаться від нас наші з вами діти? Чого можуть навчити ненавчені?