Бажаю ювіляру міцного здоров’я і довгих літ - щоб він міг жити довго та спостерігати той безлад, який посіяв. Пам’ятаю ті славні часи. Пам’ятаю, як пан Мирослав ганьбив все радянське але по духу був відданим комуністом, а для дрогобичан залишився відданим руйнівником міста (точніше випадковим персонажем в історії міста). Ох і на творили ви справ, пане Мирославе, скільки років (наче фольклор) буде згадувати вас громада міста. Тепер коли ви прожили вагомий шмат життя, скажіть чесно - чи варта життя ось таких вчинків (брехні, наклепу, розкрадання та привласнення державного майна, жадоба до грошей та влади) ?  
Невже ви не прагнете залишитись у спогадах громади як мер-будівельник, мер-патріот, мер-людина. Впевнений, що тепер ви не отримуєте задоволення від тих багатств та тої розкоші, адже все це отримано на людському горі та сльозах.  
Буду вам вдячний, якщо прочитаєте курс лекцій для молодих, голодних до влади та амбітних політиків, які марять посидіти в мерському кріслі, що життя не вічне, що всіх грошей не заробите, що життя дається людині один раз.  
Мабуть вам тепер хотілося , щоб ваші онуки або дай Боже колись і правнуки сказали голосно "я горджусь, що мій дід був мером цього міста", ви б хотіли мабуть щоб онуки прочитали в газетах гарні та теплі відгуки на адресу свого діда. Але цього не станеться ніколи, тому, що дід Мирослав не думав про дітей та онуків, не думав про громаду міста, не був патріотом своєї країни. Він просто випадковий персонаж в історії Дрогобича