Авторе! Стаття цікава, але є певна незавершеність думки. (як на мене). Незрозуміло, до чого ви вели то все. І згадуєте секуляризм - тобто, закликаєте поєднати релігію з державою і шкільними установами? Ви думаєте, у релігійних державах, якими ще у 19 сторіччі були і Франція, і Італія, Росія та ін, учні не цькували одне одного у школах?  
Ще додам, що дитяча жорстокість у школах - це нез"ясовний феномен 21 сторіччя. Причому саме у ситій забезпеченій Європі, у сусідній Польщі, Чехії - підлітки знущаються одне над одним, знімають на мобільники, викладають на ю-тьюб. І переважно це діти з забезпечених сімей, що навчаються в елітних школах. Причому, знаємо, що Польща - католицький край, а Чехія - майже атеїстичний, проте поведінка дітей подібна. У Чехії десь у 2006 році розпочали соціальну компанію проти дитячої жорстокості - тобто це питання стояло дуже гостро. З нашим гарячим прагненням долучитися до європейських цінностей, думаю нас від такого явища, яке б вже стало масовим, відділяють може 5-10 років.  
А те, що дитина зіткається з реальністю - це нормально. А що цей хлопець заспіває, коли треба буде роботу шукати після навчання? Або мати справу з нашими урядовцями? Колись треба дорослішати. Чим раніше, тим краще. Важливо тільки, щоб зіткнення з реальністю не зламало особистість. Це вже завдання батьків - дати моральну підтримку, правильно скерувати. А все, що нас не може зломити - робить міцнішими.