Ви гадаєте, що хабарі отак вже відверто дають, чи так само відверто вимагають? Ні, вони будуть крутити-нудити вами, наче ні словом не натякаючи, причому, проста людина про це мови не веде, бо розуміє, які сьогодні у таких самих, як вона, статки- ті, хто вже має, але ж- мало: йому, їм, ще котримсь, а працювати- зась (навіщо, якщо вже у свідомості закладено: купив посаду- мусиш відгребсти витрати). Тому що, як не прикро, будь ти хоч з німбом святого на голові, але не маєш знайомих, чи блату- фіг тобі до чогось дослужитися. Проте, якщо ти- дверцята від тумбочки, але за спиною у тебе- покровителі... Тоді часто- так: ти будеш всюди, куди тебе запхають, бодай просто так, але ж... Але не все так зле: є чимало достойних і безкорисливих людей, котрі навчені життям, а не одноразовістю загребущості. Зрештою, сучасне вимагає від всіх займатися тим (чи пропонуватися роботодавцеві), до чого у тебе є покликання, тим, що ти вмієш робити найкраще. Формулювання "я згідний на будь-яку роботу..." (бо грошей нема, зазвичай) одразу викликає підозру: а чи не буде той згідний на будь-яку роботу згодом і виконувати її аби-як?!