І, все ж, цікаво: небо на всіх- одне, сонце на всіх- одне; і всім, і кожному вистачає. І земля на всіх- одна. Чому ж тоді- ще нічого не відбулося, а вже: гвавт, пробі, злодії, хабарники, тра-ля-ля. Якщо завтра впаде дощ- то це Бог буде плакати над землянами, бо земляни, зазвичай, плачуть не одні над одними, а лише- над самими собою і над чиїмось "уууууууу, гуууууу, а у них єєєєєє, а у нас- немаааааа". І чого б це над собою завчасу плакати? Та не буде кінця світу, а вмираєм- то всіх несуть за тією ж адресою: в землю! Живімо ж вже, в кінці кінців! Може, й справді, ТАМ- краще, бо ще ніхто ЗВІДТИ ані втікав, ані не нарікав?! Люди, нащо ви самих себе передчасно замотуркуєте в пустопорожні суперечки?! Маєте те, що маєте сьогодні- отже, саме на сьогодні вам стільки потрібно, не маєте- на сьогодні цього вам і не треба. Буде потрібно- й самі не знатимете, звідки будете мати! (Останнє слово так хочеться написати з великої літери- дай Боже 120 років життя кожній! Шануймо ). Sapienti sat?!