"Не люблю українців… Так мало поміж ними знайшов я характерів, а так багато дрібничковості, тісної заскорузлості, дволичності і пихи, що справді не знаю за що мав би я їх любити… 
Чи може, маю любити Україну як расу, ту расу обважнілу, розгнуздану, сентиментальну, позбавлену гарту і сили волі, так мало здібну до політичного життя на власному смітнику, таку плодючу на перевертнів найрізнороднішого сорту..." 
Це писав Іван Франко у своїй знаменитій передмові "Дещо про себе самого" у далекому 1897 році. 
Cьогодні картина така ж сама. Варто тому ж Кондзолці було посидіти в кріслі заступника мера як обзавівся крамницею в центрі міста, величезною нерухомістю на Фабричній. Розсоха збудував пиятичний гадючник поза стіною розстрілду дрогобичан. Іванців урвав місце для кафе в самому центрі і закрив аварійний вихід з дитячої лікарні, прибудувавши двоповерхову крамницю для дружини. Будується й новоспечений чиновник Євген Шильник, теж тишком-нишком. І цей ряд можна ще продовжувати. А чого вартують запроданці депутати, отримуючи на підставних осіб по дві-три земельні ділянки ву той час як багатодітні сімї роками не можуть, як Святослав Сурма, добитися тіфжї ділянки. Чому? Та тому що МИ, галичани, не змінилися з часів Каменяра, навпаки, стаи лизоблюдами будь-якої влади, на місцях та в Києві. Влади, що складається із злочинців, шахраїв та перевертнів.