Багряним листям опуститися до ніг 
Дощами плакати тобі на босі пяти 
І заздрити, що то не я , а мокрий сніг 
Зумів так ніжно твої плечі обійняти 
Кохані очі ніжно цілувати 
Чаї варити в склянках з чебрецем 
І заздрити що може пригортати 
Ще хтось тебе і бачити бліде лице 
Як осінь я до тебе мріяла прийти 
Долонями закрити сильний вітер 
І думала що так єднаються світи 
А ти мені такий далекий в цьому світі.