Високоповажні Краяни! Благаю Вас, всіх і Кожного про підтримку Моєї Матері, Пелагеї Степанівни Антоник, 1940 р.н. Сьогодні вранці, 6 січня, Мама ламала ногу- перелом правого колінного суглоба. Зараз перебуває у хірургічному відділенні лікарні на вул. Шептицького. Кланяюся працвникам швидкої допомоги, котрі миттєво відреагували на виклик, працівникам районної лікарні, котрі сьогодні перебувають на своїх робочих місцях і винятково достойно та співчутливо прийняли пацієнтку. Зараз Мама у гіпсі, нерухома, але з традиційно вже відомою вам силою волі. На жаль, очевидно, знадобиться хірургічне втручання, я ще не знаю доконечно. Це кошти. Їх у нас нема: я зараз- безробітний, вдома- як, зазвичай, у більшості людей: що маємо- тим обходимося. Матері, жінці вже у доволі поважному віці, вркай потрібна підтримка, насамперед, моральна, ваша, дорогі мої. Свого часу всі ви неоціненно підтримували нашу сім"ю у прикрі роки мого сфабрикованого ув"язнення. Тепер ось- друга важка травма у Матері (перший перелом- ключиці- стався ще в ті роки). Я навіть не знаю, чи потрібні тут багато слів- ви всі знаєте, що це таке, тим паче- у самісінький переддень Різвяної вечері, тим паче- для жінки старшого віку. Знайдіть бодай хвильку часу- прийдіть, ми навіть нічого не встигли приготувати до Різдвяного столу. Для Матері це буде величезним морально-духовним стимулятором. Вона має сильний характер, але ось- і з малесенького табурета можна впасти необережно: Мама сповзла на колінах зі стриху, через подвір"я, знову- на колінах - до літньої кухні, потім хлопці зі швидкої занесли її на руках до машини і відвезли у районну лікарню. Я прошу Вас, мої Краяни, про розуміння цієї ситуації. Чим можу Вам віддячити зараз- годі й казати, допіру- у пошуках роботи. Кланяюся Вам доземно! З Різдвом Христовим! Будьте благословенні! Христос рождається!