Лиш хрести й вишиванки, плачі й гопаки... 
Україна- мов бранка у власних теренах! 
І куди ж поколіннями досі ми йшли,  
Що дійшли до схід-сонця, на нині- зраненого?! 
 
Все танцюєм і скачем, а пам"ять століть 
Не дає таки в мирі та спокої жити- 
Чи ми варті сучасних отих лихоліть 
І чи лиш вишиванка їх може спинити?.. 
 
Навіть в небі громи шандарахнуть не раз,  
Коли хмара грози закрива райські пущі!.. 
Ми ще, поки-що, тут всі- нема ще там нас,  
Де збираються всі- на землі вже одсущі. 
 
Але що нам, земним, ті мінори небес- 
Гопацульки й танцульки, хрести й вишиванки... 
Боже, Господи Боже, Ти ще не воскрес 
Над терени Вкраїни- одвічної бранки?!