П. З. С. знаю як друга, який завжди прийде на допомогу і не залишить у біді, а також професійного юриста, толерантну людину, душевну маму та бабусю. Однак, попри те що її батько був головою суду, " баловницєю долі" її не назвеш. Вона зовсім не на Олімпі, а навпаки близька до людей, їхніх проблем, своїх має не мало, тому, здатна співчувати, переймається чужими бідами, завжди готова допомогти чим може. Такими і повинні бути наші судді. У статті не наведено конкретних фактів невідповідності З. С. її посаді, а тільки якісь натяки, незрозумілі і безглузді порівняння. Думаю, був би якийсь масненький факт, то ще б більше роздули, але ж треба було людину зганьбити хоч якось, хоч вколоти. А у ВРУ черговий бардак і нема чого посилатись на ТЕ засідання.  
Тримайтеся З. С. - через терня до зірок!