Пригадую, свого часу на території, нижче пам"ятника Стефанику, була вирита для чогось траншея. Так от, в розрізі траншеї було видно бруківку, ще австрійську, засипану шутром та закатану зверху асфальтом.  
Зараз там, перед духовною семінарією, зроблено гарний благоустрій, травичка росте. Але, буває, проходячи мимо того місця, згадуються оті бездумно зариті гранітні камені. . .