Чомусь авторитетний Адмін не хоче друкувати підходящі слова іншого великого таланту Т. Г. Шевченка. А булоб декому наукою слова нашого КОБЗАРЯ; У всякого своя доля 
І свій шлях широкий,  
Той мурує, той руйнує,  
Той неситим оком 
За край світа зазирає,  
Чи нема країни,  
Щоб загарбать і з собою 
Взять у домовину.  
Той тузами обирає 
Свата в його хаті,  
А той нишком у куточку 
Гострить ніж на брата.  
А той, тихий та тверезий,  
Богобоязливий,  
Як кішечка підкрадеться,  
Вижде нещасливий 
У тебе час та й запустить 
Пазурі в печінки, — 
І не благай: не вимолять 
Ні діти, ні жінка.  
А той, щедрий та розкошний,  
Все храми мурує; 
Та отечество так любить,  
Так за ним бідкує,