Люди, добре думайте! Тиждень лишився до виборів. Не приведи господи помилимося з вибором, далі вже нема що і жити. Візьміть за настольну книгу "Кобзар" Т. Г. Шевченка . Ще в ті далекі роки в своєму вірші "Сон" він влучно написав про "лжепатріотів" , У всякого своя доля 
І свій шлях широкий: 
Той мурує, той руйнує,  
Той неситим оком 
За край світа зазирає — 
Чи нема країни,  
Щоб загарбать і з собою 
Взять у домовину,  
Той тузами обирає 
Свата в його хаті,  
А той нишком у куточку 
Гострить ніж на брата.  
А той, тихий та тверезий,  
Богобоязливий,  
Як кішечка, підкрадетеся,  
Вижде нещасливий 
У тебе час та й запустить 
Пазурі в печінки, — 
І не благай: не вимолять 
Ні діти, ні жінка.  
А той, щедрий та розкішний,  
Все храми мурує; 
Та отечество так любить,  
Так за ним бідкує,  
Так із його, сердешного,  
Кров, як воду, точить! .  
А братія мовчить собі,  
Витріщивши очі!