Химерний сон Натальки в СПА салоні 
 
Я бачу дивний сон. Немов переді мною  
Красується у всій своїй красі сесійна зала,  
І я, тендітна та прутка, сиджу  
з мандатом у руках, нетямлячись від несподіваної радості  
А поряд, сидять такі самі як я - це все моя сім’я.  
 
У кожного в руках мандат і жага до наживи,  
В очах у кожного горить «любові» жар,  
І руки в кожного сверблять, немає вже терпіння,  
І плечі кожного розправлені мов крила,  
Тепер Тандем з Заліссям розцвітуть.  
 
У кожного в руках свій бізнес план,  
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:  
"Наплюйте на народ! Працюючи на Вас 
Нехай ні жар, ні холод  
Не спинить цих рабів!  
Знесуть вони і труд, і спрагу, й голод,  
Лиш Вам призначено тут панувать. "  
 
І всі ми, як один, підняли вгору руки,  
І тисячі гектарів в Тандемі прибуло,  
І в тисячні боки розїхались машини  
Розвозячи творіння Танчуків.  
 
Мов водопаду рев, мов битви гуркіт,  
Так наші виступи гриміли раз у раз;  
І п'ядь за п'ядею ми землю здобували;  
Хоч не одного і калічили ми там ,  
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.  
 
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,  
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,  
Що не підуть по сій дорозі люди,  
Допоки ми у раді владарі!  
 
І всі нам вірили, що своїми руками  
Ми розбудуємо Дрогобич, і стане легше жить,  
Що кров'ю власною і власними кістками  
Твердий змуруємо гостинець і за нами  
Прийде нове життя, добро нове у рідний край.  
 
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті  
Об’єднані наживою, з мандатами в руках.  
Нехай прокляті ми і світом позабуті!  
А бізнес все ж із рук не випуска.