Довший час місцевій владіце не було цікаво:перерозподіляють землю, довкола ратуші риють землю, щоб покласти брущатку для себе красивих, Біди не чують та гріють зади в теплих кріслах, не бачучи з цього персонального зиску. Влада себе добре почуває, ганяючи бабусь довкола продуктового ринку та попри дорогу до речового ринку, замість створення їм умов для продажі нехитрого краму. А це справи суттєво місцевої влади, а не когось іншого. До кого їм звертатиссь та як вирішувати біду їм доручила місцева громада на виборах. А дойшло до трагедії, яка ще не сказала останнє слово!