До Романа. Я так зрозуміла, що у буремні 90-ті роки минулого століття Ви ще сиділи за учнівською партою, і , звісно, не могли орієнтуватися у тодішніх процесах. Заводи в той час були рентабельні (не знаю звідки у Вас протилежна інформація), все працювало. Але комусь така ситуація була не вигідна. Добре пам*ятаю, коли по телевізору населення зомбували рекламою "ПриватиЗАція, а ти проти? " і розповідали як мантру, що тільки приватний власник наведе порядок і будемо процвітати. За папірці (майнові сертифікати) "новітніми бізнесменами" на протязі всього кількох років було прихватизовано маса працюючих підприємств і пізніше знищено. А шо мала робити проста людина, залишившись без роботи? Подались хто куди. Так з*явилось закордонне заробітчанство. І не треба зневажати заробітчан. Бо ще на їхніх важко зароблених коштах тримаємось. А що Ви тим людям пропонуєте? Хіба що мінімальну зарплатню, і то не завжди офіційну, та зневажливе ставлення.  
Найманий працівник, за рахунок котрого Ви збагачуєтесь, як їздив на роботу на велосипеді , образно кажучи, так і їздить. Якщо на даний час Вам добре живеться, то це не означає, що так буде повік-віки. Ситий зрозуміє голодного тільки в тому разі, коли сам зголодніє. Закон буття.