До Софокла 
Ти ніколи не читав клятву Гіппократа, а триндиш наче газ випускаєш.  
Наведу кілька речень з клятви Гіппократа: Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігіеєю[2] та Панацеєю, беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до моїх здібностей та мого розуміння даю таку клятву: Цінувати нарівні зі своїми батьками того, хто навчив мене лікарської умілості; 
Жити спільно з учителем, а при потребі — ділитися з ним своїми достатками; 
Його нащадків вважати своїми братами, а вмілість, якою вони захочуть оволодіти, передавати їм безкорисливо і без письмової домовленості; 
Знаннями, усними повчаннями, правилами, інструментами та всім іншим, що передбачено навчанням, ділитися зі своїми синами, синами мого вчителя та учнями, пов'язаними зобов'язаннями і клятвою, даною за законами лікарської професії, але тільки з ними й ні з ким більше.  
 
На завершення - медичні працівники, як і інші українці мають право на гідне життя і звинувачувати їх в прагненні кращого життя не можна.  
Щодо кваліфікації медичних працівників і їх людяності, то вони нічим не відрізняються від членів українського суспільства. Зміняться в поведінці члени суспільства, тоді зміняться і медичні працівники, зміниться і влада в місті, державі. Кожен зобов'язаний подивитись на свої справи і вчинки, а потім критикувати інших.