У найбіднішій країні чи не всього світу авто- й справді розкіш. Звідки набаблосили безконечні шеренги отих недешевих автівок, що простий хлоп, котрий їде дорогою, мусить злазити з ровера й нести його у руках, аби його не зішпурили оті всі всечасно бідні раби самих себе. У Дрогобичі, як би там звідкіля не щось, найбільший платник податків- університет, а не мафи жмотофопівців. І це- у, ще донедавна, одному зі стратегічних міст того ж Союзу. І ніхто ні за яким минулим не плачеться: ніщо не вічне, лише- час. Навіть- ті, кому на найбільшу сплату податку треба так шкуродерити, що аж, від раптового приступу, цілий організм гикавкає- у багато кого.