Добро, якраз, робити треба: і нашим, і вашим людям. Але не на шкоду: і нашим, і вашим. Бо всі- живемо вперше, живемо один раз. І для цього ані раз не обов"язково жерти одні одних за високопосадові стільчики. Бо й так зрозуміло- і давно: туди не пруться, мало не через голови одні одних, аби аж бігом бігли добро людям робити. Люди від них з кабінетів не раз плачучи виходили. Причому, не такі собі, навіть їхні ровесники, а значно старшого віку. Нехай ні на що не сподіваються, бо там- чисто бізнес.