Розкажу вам не придуману iсторiю з Дрогобицьких теренiв. Тоже за хату, може для кого буде повчальна,  
ще деякi дiйовi особи проживають напевно в Дрогобичi. Так ось мав собi чоловiк в Броницi хату яку вибодував  
на грошi що му слав рiдний брат з Гамерики. Хата й по сьогоднiшнiй день досить добре виглядае, цегляна, тай подвiрья дай боже, десь напевно 40 соток.  
От настав час йпомирае жiнка в того хлопа, а у нього двое дiтей, дочка та син. От син пристав до тата, що хату вiн йому переписуе, тай вiн там буде жити,  
так йому закерувала його жiнка яка була з бiдноти з Медвежi. Крутила тим хлопом як хтiла бо знала що вiн ii страшенно любить. А жили вони в Дрогобичi,  
де получили пiв хати вiд заводу, а до того у сестри, де та вийшла замiж за дрогобицького корiного хлопа, от вiн прийшов з сокирою до сестри й начав грозитися бо повбивае ii дiтей, аби та не подава на ii половину, того спадку, за хату.  
Ну все хлоп виживае рiдного батька з хати йди куда хочеш, хата моя, так мол вмерша мама хтiла, йди живи в дрогобич до дочки, або до братiв , або сестер в селi,  
напосiвся так що начав вже грозити батькови, дай й все. Ну що робити, найшовси батько вдову в селi, та перейшов до неi жити. Ну що село то е село, умовила медвежинська баба продати ту хату,  
за добрi грошi якраз найшовся хлопака з того села який десь гарував на пiвночi й заробив купу грошей.  
Продали досить дорого й удачно. Переселились на старе мiсце в тухату де жили ранiше та вирiшили купити дочцi квартиру,  
квартиру та як би продали, но там щось до кiнця, забули дооформити, й через рiк вернулися тi продавцi тай вигнали iх, так як би нiхто не продавав, грошi не вернули, все пропало.  
А тут вони купляють зятю, який появився машину-жигуль 06, тодi то був сам писк. Той виявляеться був наркоман, розбив вiн ту машину, через пiв року.  
Розвелася дочка з ним, кинула iнститут, та давай поживати з батьками. Та ос мама собi находить любовника на роботi, чоловiк з тих нервiв аж захворiв, почав котильгати 
на ногу, й таки вислiдив жiнку з ким вона, а вона з начальником в кабiнетi була, там той увiрвався й все ввидiв. Розхворiв ся ще сильнiше, тай знайшли що в нього рак.  
Коротше все слабше та слабше ставав вiн а баба ще бiльше гуляла, на кiнець той тримав в подушцi золото, яке колись накупив жiнцi, вони узнали,  
напала вона з дочкою й силою то вiдiбрали. А далi голого запхали вона з дочкою, та любовником в жигулi, та повезли до батька(якого той самий син, визивав на нього -батька-мiлiцiю,  
як посiбника бендерiв, та що мав заборонену лiтературу, й мов вi поховав на городi патрони, та автомат, приiзджали з КГБ, перерили всю хату, забрали бiблiю старинну, та мiношукачем 
обшукали весь город та хату. От такий син! )Батько хотiв його забрати, але тут збiглися люди, почали весь той цирк наблюдати, хтось визвав мiлiцiю, й вони втекли назад в Дрогобич.  
Помер бiдолага, могилу му зробили родичi, а жiнка ще довго ходила та мазала смолою його фамiлiю та портретик на цвинтарi. Але то не все.  
Дальше найшла собi дочка хлопа, чужинця з Кавказу, пожила з ним, та накiнець пересварилась на грошах, де вони не подiлили свинi що той хлоп вирощував, бо з тоi хати дiда 
вже осталось дуля з маком! Трохи вона дочка ще пошвиндалася по дрогобичу, тай десь найшла в Польшi хлопа одинака, трохи iнвалiда й вийшла за нього замiж, й вiн прийняв ii з дочкою.  
Так би жила, все би було добре, але десь перед тим як получати паспорт польский, вона си на роботi находить другого поляка, й начинаеться наглий роман,  
хлоп-поляк взнае, та виганяе ii з хати, й знищуе право жити в польшi як жiнки. Вона ще з тим любовником рiк пожила, але той не оформив ii офiцiйно, й послав, назад в Украiну.  
Вигнали ii з Польшi, прибула в Дрогобич, десь найшла з дочкою роботу в росii, та там робили на вахтi, але поки мала мiсяць вихiдний, зваблювала 
хлопiв та мiж любовью, крала все цiнне у любовникiв, викидала з поверху, а дочка все пiдбирала, так було, поки ii не пiй мали й поставили в полiцiю як домовушницю,  
але диво, не посадили. Ну а далi вона вирiшила знов у Европу iхати, а грошей нема, от вона маючи квартиру в Дрогобичi, бере стару маму, й здае ii в Пiдбуж,  
в хату престарiлих. Але та стара через родину, й на той час мера Дрогобича, вертаеться назад до дочки. Дiватись нема куди, дочка змирилась, але до того часу,  
поки мером був родич, потом вона находить покупцiв на квартиру, й продае ii, разом з приписаною мамою, бере грошi й з дочкою тiкае в Европу, чи то Iталiю, португалiю, чи Iспанiю.  
А альше маму яка незнала що пiдписала гонять в три шиi, а дочка бродить на нелегалi в Европi, а може й найшла якого старого дiда, та живе, десь. Ось така Дрогобицька правда за хату, та грошi.