Я вчив Івана Гуляка і спостерігаю за його громадськими діями. Він ніколи в житті нічого не робив і не робить заради "галочки". Він , як і я, просто любимо за те що воно є, і воно наше і моїх дітей онуків. Зайшлим це важко зрозуміти. Бо Дрогобич у нас у крові. Іване, заздлегідь дякую тобі за сьогоднішнє свято - для тебе і твоїх друзів. Такого розмаху у нас ще не було у Дрогобичі. Собаки гавкають, караван іде!