У Трускавці розпочали будівництво нового ТРЦ Vector

Цікаво чи Ігор Герман той, що Лисий тут також має квадрати, як у Дрогобичі на Володимира Великого?

Скільки у вас коштує прихована реклама (у конвертах)? І наступне: що, тих торгових центрів з купами аферистів-рабовласників тут має бути, як казино- у Лас-Вегасі, чи Амстердамі- домів терпимості? І чи, бодай у котромусь з них, люди отримують такі зарплати, як вони, наввипередки "свистять" по всіх інтернетах? ! Чи, таки, всюди- аморальна (читай- мінімальна)? ! За шалений переробіток і безправ"я щодо найманих працівників!

Думаю що розважальні центри аж ніяк "не на часі". Заводи по виготовленню патронів та снарядів мали б будуватись "оце на часі".

По тих заводах зразу буде прилітати.

Привіт

Я, коли ще був"єм малим, дуже любив метати бальон до кошика. Малисьмо таких кілько, бо бульби тогди садили багато більше, аніж могли зічи, не то, шо теперкай- всьо біжит до склепу за пачков чіпсів, а за тоти чіпси мало не три ведра бульби мож купити- й смажити хоть пацьоркові шашлики (то, коли бульбу так нарізают, як спіраль, і мечут до горичої воливи). Наш нарід альбо зледачів, альбо зробивси страшно раціональним: нащо ту землю пів року дюгати мотиков (бо трахтори- дорогі, а коні вимерли на мнєсо), якщо в каждім склепі тотих різняких чіпсів- більше, аніж в касі- виручки. Що то є, коли троха ввиділи Європи: біда навчит. Але відтам теперкай наші газдині приїжджиют чогось дуже худі, таке си видає, жи їх там, правдиво, годуют йно чіпсами. Еее, то ще- хоть так, бо в нас взагалі: як на поле випрут- то навіть куска хліба за цалий день не дадут, йно гаруй. І платєт не так, як десь попід Лодзіма, чи Варшавами, а- дуже тано. Хотяй, коли йдеш у місті до склепу, аби купити тотої, тобов же ж збираної, малини-лохини-вожини, то ціна така, гейби тоти ягоди везли волами десь аж з-під крайної плантації коло Антананаріви, та ще й- хвиліма, через море, у міхови на плечох, пішки несли.  
Наших хлопів теперкай нікуди не випускают. Чуєте, то може, як протест, поздаваймо гет всі паспорти, сєдьмо коло хати на призбі- і так протестуймо? ! Бо, далі воріт, виступати ні проти чого не мож. А, як щось, якої там води, хліба з майонезом і дітьом- пачку печені, тре купити- то їдь на роверови, й то- бігом, закі не стемніло. Гамунітарної помочи вже нема (потроха- люди зіли), вже зимно (бо- восінь кропит дощом), тамкійво, у Польщи, десь вгаратало градом й залєло всьо зимнов водов (видите: вже навіть само небо протестує, жи тамкай треба наш робітні руки й ноги в гумаках). Але мені си видає ще й такево: ото, Європа нам тілько вигаратала помочи, а то всьо- страшні гроші, навіть (і тим паче) для них, котрі, звикле, руки вмити- то перше намилюют в тазіку, а потомкай- вмикают на секунду кран, аби йно посполіскувати. То, чи, зважаючи на таку оказію (купа їхних грошей- на поміч нам): а чи вони наших там не дурєт на гроші? А чи, може, понаставлєлє там наших- нашими керувати, аби вни, єдні одним, платили не тисічу долярів (й, тим більше, не дві-три, як у Європі), а якихось сто-триста і двайціть центів? Бо наші з наших завше лаха здрут, таких оказій люди повідали немало. А що, якби пробувати їхати тудийкай самому, от, йно купи си білєта- і шуруй, а то й- їдь ровером, тамкай дороги файні, будеш борше, чим би біг за тотим автобусом через всі КПП, ще й за свої гроші. Мож би пробувати туткай робити, але, закі всі тоти документи повизбируєш- то таке, як колись, при комунізмі в куфайках, випускали за кордон: декотрі вже сі звідтам вернули, а ти ще навіть чумайдан не вкладаєш. Ну, й не знаєш, а чи не будут тобов туткай перебирали: то ти- застарий, то ще школу йно скінчив, то газуєш вперед, а їдеш задом, то маєш бути хлопчиком, а то- дівчинков (таке, гейби ті наші рабовласники назбирували на панель при окружній дорозі, а не ябка рвати і ящики тігати). А зайдеш до декотрих склепів- то тоти, особливо- дівчинки, такі тамкай надуті, як мегери, ніби кажду ніч самі в ліжку сплют, бігме- йно покупців відпуджуют (шо, вни перед тим робили впудалами на чийомусь вгороді, аби ворони бураки не видзьобували, а потомкай ворони їх самих подзьобали, а вни теперкай- людий? ). Я си не перестаю дивувати з тотих наших рабовласників: всі шпекулянти поробилиси бізнесменами (так самих себе й називают, а не вміют ніц, йно ціни лупити). Мені си страшно сподобало, як колись два молодих приїжджих, з тих, напевно, котрі тимчасово переселилисі до нас, але вже знали, як ту грают на торговицьох, ходили по базарови з калькулятором- і клацали на тоти кнопки, клацали й клацали, і дивилиси на тоту вагу зи стрілков (вага- зи стрілков, як за прадідівщини), жи продавчині гедеж робили великі вочи: "То, напевно, якесь бехасес ходе, перебране у спортивне? І- єдна до другої: "Йой, чуєш, кицю, будь вніматочна, би с не надурила, бо, бігме, ті взуют, а ще й гроші схочут" - "Ая, - каже друга, - то єден схоче гроші, а другому тре щось до міщита накласти" - "Та йой, як си не всраєш з перестраху- то й не будеш мала шо накласти"). Отакий "бізнес". Але, в цілім, кожен, єдне з другого, має якийсь інтерес, бо вни сі того всього вчили не за книжками про капітал, а- наживо. Ніхто теперкай не має хіба єдного: грошів. Видиж, теперкай знов жиют, як трийціть років тому: випердолєт штириповерхову фазенду, обгородєт ї кованими парканами, а сами, всєм збіговиском, на єдній кухни- й варут, й перут, й ноги миют, й спати лєгают. Напевно, якщо вже до Європи вже не мож- то най би пускали хоть би до Монако. Я, наприклад, там ще ні разу не був, йно- через Гуголь. Але, то що: по телевізорови дивитисі- як через скло любитисі.

І добре знає вже Тарас,  
Яка то криса – Фантомас,  
І перекачаний качок,  
І податковий мусорок,  
Всі дружно мріють лиш про те,  
Як красти ще, і ще, і ще.  
Та може ще наш мер Тарас,  
У море скинути баласт.  
Можливо, довше пропливе,  
Якщо лайно потопить це.

З такими "пургенометами" руські будуть драпати з України аж до самого Сахаліна. А там- Пн. Корея з її ядрьоними бімбами. Ото, туди нехай і повзуть- шукати "шпрайсу". Ну, не пишіть, га, оті "вирши", ну, Ви ж далеченно-далекий навіть від тридцять третього апострофа, не кажучи вже про коми з крапками й, бодай примітивного, розуміння віршотворення.