У «Творчій майстерні Федевичів» кують пам’ять народну

 

 

Проте зв’язок із фронтом та побратимами не розірвався. Нині Леонід завдяки своєму сімейному бізнесу має змогу допомагати армії, чим й активно займається. Його з синами сімейна справа має назву «Творча майстерня Федевичів». Розпочалося усе з того, що молодший син Леоніда Михайло працював ковалем, найнятим працівником. Йому це дуже подобалося і було вельми цікаво. Так юнак почав потроху купувати інструменти й сировину для себе, щоб самому робити ковані вироби. І коли у їхньому гаражі назбиралося цього вдосталь, то й спробували виготовляти.

«Я сам не коваль, – зізнається Леонід Федевич, – більше працюю з паперами. Але після того, як хлопці спробували, їхня справа зрушила з місця. У 2020 році офіційно зареєстрували підприємство у Трускавці. Було одне замовлення, котре стало поштовхом, щоб наша справа розвинулася. У 2021 році ми встановили на могилі воїнів УПА у селі Верхнє Синьовидне Сколівського району пам’ятник у вигляді хреста заввишки 2,5 метра. Річ у тім, що замовники шукали, хто б зробив подібну роботу. Одні з ковалів запросили за це понад мільйон гривень. А ми зробили за 120 тисяч, бо не хотіли наживатися на святих речах».

 

 

Пан Леонід пригадує, що саме після цієї роботи замовлення пішли масовіші, люди переказували одне одному творців-ковалів, радили Федевичів. Згодом встановили подібний хрест у Стебнику на меморіалі загиблим за Україну. У Бориславі Михайло виготовив пам’ятник либаку (це робітники, котрі видобували нафтопродукти найпримітивнішим способом ). А 1 березня цього року у Дрогобичі відкрили алею пам’яті, до якої як майстри долучилися ковалі Федевичі. «Такі речі працюють краще, аніж будь-яка реклама, – переконаний Леонід. – Хоча співпраця з Українським ветеранським фондом, окрім закупівлі обладнання, передбачала й рекламу, проте мені здається, що саме «сарафанне радіо» більше спрацювало на поширення інформації про «Творчу майстерню Федевичів». 

 

 

Нині родинна кузня діє у складі Леоніда Федевича та його синів – молодшого   Михайла, котрий працює більше руками, та старшого Андрія, який проєктує вироби. Ще до команди доєдналася майбутня невістка – вона також дизайнер, працює за комп’ютером. Михайлу як майстру немає рівних, його золоті ковальські руки творять з металу дива!

 

 

 

Дружина Леоніда Федевича Оксана Костецька, як і чоловік та сини, також волонтерка. Вона вишиває й пише картини, котрі продає на аукціонах, переважно за кордоном, а кошти спрямовує на потреби Збройних сил України.  «Я вам скажу, що моя квартира – то є волонтерський склад, – ділиться пан Леонід. – Люди приносять, а ми надсилаємо за запитом посилки бійцям – тим, кого я знаю особисто. Вони нині воюють у різних підрозділах, але я довіряю їм. А мені довіряють люди, котрі приносять допомогу. Потреби найчастіше визначаються по телефону. Напрямки – медицина, продукти харчування. Можна сказати, ми закриваємо дрібні потреби, але такі важливі для бійцівм. Самі купуємо, що треба, з прибутку від ковальського бізнесу. Також виготовляємо буржуйки. Це безперервний процес. Взимку робимо печі, а влітку збираємо сировинну для них – баки, газові балони і тому подібне. Ми навіть не рахували, скільки їх виготовили загалом за час великої війни, адже вже протягом двох років допомагаємо хлопцям грітися».

Це важлива справа – допомагати бійцям на фронті й тримати економіку в тилу. Чим і активно займається небайдужа до долі країни родина Федевичів.

 

Світлини із сайту Сімейної газети та сторінки Леоніда Федевича у соцмережі 

 

Ім’я:
Коментар:
	із правилами користування сайтом ознайомлений