 Українська ментальність: як вона відображається у спортивному секторі життя міста? Це питання варто розглянути у відносному аспекті. Коли в американській сім’ї підростає син, батько йому каже: "Бачиш, сину, як заможно живе твій сусід? Якщо хочеш так само жити, то працюй так само, як і він. А ще краще подружися з ним, перейми досвід, знання – і зробиш успішну кар’єру". Як відбувається в українській родині? На жаль, тут діють правила заздрісної конкуренції: "А чому Сашко має дзиґу, а я – ні?". "Тоді відбери її у нього, або ж зведи на нього наклеп", - так радять хлопчині "добрі люди". Згодом така ідея стає нормою життя для дорослої людини.
Однак нині мова не про українські сім’ї, а про спортивні клуби, школи, секції та інші заклади фізвиховання молоді у Дрогобичі. Що їх єднає? Спорт. Також у них є ще одна спільна проблема – нестача коштів і приміщень на повноцінне функціонування і розвиток. Місто на фінансування організаційних заходів і спортивних змагань виділяє щомісячно трохи більше 3000 гривень, а на діяльність спортивних шкіл і клубів – 10 – 20% від потреби. Однозначно, це – крихти. Тож одна річ, коли ця проблема єднає їх, та зовсім інша, коли розділяє. Ось в даному випадку варто ще раз повернутися до прикладу американського юнака. Що краще: об’єднатися і долати проблему спільно, чи зайняти позицію заздрісника з відповідними наслідками?
Начебто є ще і третій варіант – пасивного очікування: чи дасть влада грошей? Але, як то кажуть, під лежачий камінь вода не потече. Немаловажну роль в цьому питанні відіграє завчасність звернення керівників спортшкіл до влади. Тобто, якщо керівництво зажадає з бюджету гроші, приміром, у квітні чи серпні, то такі очікування, скоріш за все будуть марними. Оскільки в міській казні стала звичаєм хронічна нестача грошей, то зрозумілим буде висновок: лобіювати свої інтереси слід заздалегідь, до складання бюджету міста. Безперечно, що свої вимоги слід обґрунтовувати відповідними розрахунками.
Чи потрібен Дрогобичу шаховий клуб? А хокейна і футбольна команди, школи боксу та інших видів єдиноборств? Чи приємно усвідомлювати дрогобичанам, що школа велоспорту в нашому місті – одна з найкращих в Україні? Чи потрібні Дрогобичу призери міжнародних змагань зі спортивної стрільби з лука? Мабуть, цей список можна продовжувати ще на багато пунктів. Інша річ – влада. Хто повинен першим звернутися зі своїми пропозиціями і проблемами: спортшкола до влади чи навпаки?
Очевидним стало те, що дрогобицькій владі впродовж багатьох років її недолугого керівництва просто байдуже, у якому руслі розвивається спортивний сектор міста. Яскравим прикладом стало багатоголосе "одобрямс" наших депутатів за вилучення у спортивної школи "Спартак" спортзалу по вулиці Мазепи. Дрогобичани пам’ятають ті прекрасні часи, коли в цьому залі навчав хлопців тренер з боксу пан Красуля. Тобто відібрали спортзал і продали фізичній особі. Тепер ця особа пропонує нам цей же спортзал в оренду чи продаж. Цілком "по-українськи".
Неприйнятною склалася ситуація у Дрогобицькій юнацькій спортивній школі (ДЮСШ). Дивним чином її приміщенням користуються деякі навчальні установи міста, зокрема студенти факультету фізвиховання Дрогобицького педуніверситету. Стоп! Право на заняття спортом, безперечно, мають усі на рівних правах. Але ж хіба не доцільно у випадку браку приміщень з цією метою збудувати чи придбати для навчального закладу нове? Чи може краще, знову ж таки, "по-українськи": відібрати в дітей, що займаються в спортивних секціях ДЮСШ можливість вільно і безперешкодно використовувати призначені саме для них приміщення?
Діти скаржаться на те, що не мають навіть елементарних умов для переодягання в гардеробі, бо займаються там "чужаки". Отже, чи зберігає реально ДЮСШ, що перебуває під фінансовим "патронатом" міськвідділу освіти статус цілісного дитячого навчального спорткомплексу? Скоріш за все, що ні. Чи відновить свою роботу школа повноцінно – питання часу.
Постскриптум. Стаття написана на прохання джерел інформації, що заслуговують на довіру.
Переглядів: 5871
|
