 Доведеться згадати домашні рецепти випікання хліба. Завізно нині в сільських млинах: люди стоять у черзі підводами, вантаженими мішками, в очікуванні змолоти хто ячмінь чи овес на дерть, хто — кукурудзу. Та більшість — добірну пшеницю на борошно. Розмови точаться навколо нового дефіциту: хтось каже, що то залежалася продукція в когось із магнатів, от і нагнітають штучно ажіотаж, створюючи додатковий попит на цей товар.
Інші переповідають телепередачі, які пістрявіють сюжетами з порожніми полицями. А ще бідкаються, що борошном надовго не запасешся, бо воно не любить тривалого зберігання: то згіркне, то жучки-шкідники заведуться.
А ситуація і справді насторожує: борошно порозбирали геть із усіх крамниць та крамничок. У якійсь ще залишилося кілька пакетів кримського продукту (цікаво, де там росте пшеничка?), ціна якого аж зашкалює: 5,3 гривні за кілограмовий пакет. Ще в іншій пропонують прийти завтра, бо нинішнє вже все розібрали. Згодом спостерігала, як до каси пхали навантажений ущерть візок із п’ятикілограмовими мішечками борошна вищого гатунку… З надією таки розвіяти міф про повальний дефіцит цієї продукції іду до однієї з гуртових баз. Але й там — така ж картина. Працівники розповідають, що ще тиждень тому п’ятдесятикілограмовий мішок борошна вищого гатунку вільно, без проблем, можна було придбати за 155 гривень, а в п’ятницю ніякого не було в продажу. Хоч напередодні завезли цей дефіцитний товар уже дорожчим, по 185 гривень, та реалізували практично всі мішки.
На вітрині — там, де зазвичай стояло борошно різного фасування, — порожньо. Малий вибір макаронних виробів, нема в асортименті печива (його тут пропонували у двокілограмових пачках іноді й до двадцяти видів!). Лише одиноко прикрашав полиці пакет із кукурудзяним борошном, і хтось покепкував, що повертаємося до хрущовських часів та пектимемо хліб ще й із гороху… А що: кукурудзи торік уродило, бодай на це зерно нема дефіциту!
Та жарти жартами, а тиждень тому не було борошна і в пекарнях. Спочатку "списали" дефіцит на проблеми з доставкою, та опісля були прикро здивовані тим, що за п'ятдесятикілограмовий мішок треба віддати вже на двадцять гривень дорожче. Це потягнуло й підвищення ціни на хлібо-булочні вироби , тож відпускають їх тепер уже на десять копійок дорожчими. Цікаво, що чимало міських споживачів саме тут їх і купують: буханці завжди свіжі та трохи дешевші, без торгівельної надбавки. Беруть навіть некондиційні, адже пекарі реалізують їх зі значною знижкою. Бо що, приміром, пенсіонерам до причин дефіциту борошна чи подорожчання хліба, про які говорять ті чи інші чиновники? Їм жити якось треба!
Та на покупному борошні, та ще й за умови його подорожчання, далеко не заїдеш, бо спечений хліб влетить у копієчку! А ось дрогобичанка Ємілія Хамелюк хліб випікає сама: їм із чоловіком Станіславом вистачає одного круглого короваю, з великої форми. Вона люб'язно поділилася своїми кулінарними секретами. Приміром, що економніше використовувати сухі джріджі, дві чайних ложки яких, додаючи вдвічі більше цукру, господиня розводить двохсотграмовою склянкою теплої води.
Після набухання цей розчин з'єднує з двома чайними ложечками солі і шістьма склянками борошна, добре вимішує, здобрюючи до смаку олією, щоб легко відставало від рук та від миски. У формі тісто трохи підходить, а далі — в газову духовку. Можна до нього в процесі замішування додавати кмину, подрібнених горіхів. Або ж спекти святковий варіант: на молоці чи сироватці, з маргарином, яйцем, ізюмом, а зверху присипати маком. Смакота! Жінка розповідає, що іноді всі згадувані продукти за цими ж рецептами заразом закладає до чудо-печі, й через три години має готовий ароматний хліб. Це, каже, зручно, бо не замішуєш тісто вручну. Вигідно це ще й тим, що не треба доглядати за процесом випікання (в господині на кожну хвилину є своє заняття). Взимку має більше часу, тому економить на електроенергії. А коли навесні розпочнуться сільськогосподарські роботи, електропіч знову виручатиме.
Слухаю розповідь працьовитої, наче бджілки, Емілії Хамелюк, і міркую собі, до якого дефіциту треба готуватися невдовзі. Було таке вже з цукром, повимітали з крамниць гречку, тепер ось — борошно. А люди, як ті хом'яки, зносять до своїх осель клунки з черговим дефіцитом та ще й радіють, що запаслися! Війна чи що в Україні?
Переглядів: 5759
|
Головну роль в якості продукту відіграє якість борошна, з якого зерна воно змелене, тобто скільки сонячної енергії, тепла сприйняло зерна під час наливання. Іноді буває, що тісто під руками рідне, скільки б не додавав муки. Таке борошно не годиться для випікання хлібо-булочних виробів. 
